— Піду під окружну комісію, як знову вибори не визнають. Булатецького (Микола Булатецький — опозиціонер, один із 16 кандидатів по виборчому округу №194 в Черкасах. — "ГПУ") не пустять у депутати, бо він їм невигідний. Торік я вікна там чуть не бив, коли сказали, що вибори недійсні, — говорить таксист Володимир Яловий у неділю, 15 грудня. Червоним "фольксваґеном" їдемо на виборчу дільницю у Черкаський слідчий ізолятор на вул. Благовісній. В авто пахне апельсинами.
По вул. Хмельницького на стовпах висять агітки кандидата Валентина Кузьоменського. На плакатах із написом"З Юлею в серці" він із Юлією Тимошенко.
На контрольно-пропускному пункті у СІЗО крізь заґратоване віконце жінка років 26 перевіряє документи. Просить дати паспорт і посвідчення, телефон вимкнути і здати. Понад десять мобілок складені на купу.
Дільниця — в актовій залі, де проводять збори та заняття з особовим складом. Голова комісії 47-річний Валерій Кожушний дрилем свердлить щось у столі.
— У нас 19 членів комісії і восьмеро спостерігачів, — розказує голова. Одягнений у світлу дублянку, темну кепку з козирком, на носі ростуть кілька волосин. Працює газоелектрозварювальником. — Зараз всі на пунктах у СІЗО. Всього шість. Їх розмістили в кожному корпусі, щоб не водити через всю територію. Після голосування урни принесуть сюди.
— Ви від якої партії? — запитуємо.
— Я? Від партії? Зараз скажу, — дістає з кишені список членів комісії. Напроти його прізвища — "Жінки за майбутнє". — Я — за партію жінок.
— Давно в цій політсилі?
— Да, я люблю і поважаю жінок.
Далі по коридору — кабінет начальника СІЗО 36-річного Романа Дяченка.
— Цього року перший раз ніхто з кандидатів не виявив бажання поспілкуватися з людьми, які тут перебувають, — каже Дяченко.
Виходимо з адміністративної будівлі. У дворі прибраний сніг, корпуси побілені вапном. Ідемо у перший. На другому поверсі у вузькому коридорі кілька працівників СІЗО стежать, доки з відкритої камери виходять чоловіки. Повітря сперте, тхне дешевими цигарками, піт, брудне взуття. Молодиків виводять неохайних, неголених, ті дивляться розгублено, неохоче йдуть по бюлетені.
Коридорами йдемо ще на два пункти, де голосують. Поговорити дозволяють з одним із 23-ох засуджених, що відбувають покарання у СІЗО на господарських роботах.
— Я голосуватиму за Поплавського (Михайло Поплавський — ректор Національного університету культури і мистецтв. — "ГПУ"). Це одна фамілія, яку знаю у списку, — каже Євген, 29 років. Він високий. Родом з Умані на Черкащині. Затримали за крадіжку грошей. — Якби була можливість, попросив би, аби відновили амністії, цього давно немає. І справедливу суддівську систему.
Близько 9.30 на дільницю заносять урну. Члени комісії починають розпиляти на руки антибактеріальний спрей. Чути спирт.
— Там є люди з відкритою формою туберкульозу, — каже одна з жінок.
До десятої ранку проголосували понад 300 осіб. У СІЗО 554 виборці. З них за Михайла Поплавського віддали голоси 440 осіб, Миколу Булатецького підтримали 24.
У центрі Черкас одна з найбільших дільниць у їдальні школи №17 по вул. Хрещатик.
— Ми вибрали того, якого давно знаємо, — каже Валентина Іванівна. — У минулому році ходили на вибори, голосували теж за Булатецького. Він — патріот, а не запроданець.
Із дільниці виходить 33-річний Віктор Кравченко. Його дружина тримає загорнутого сина Михайла, якому три тижні.
— Прийшли всі, бо нікому з ним сидіти. Я йшов, щоб мій голос не пропав, — говорить Віктор. — Не вірю, що буде чесно, але бюлетень використав сам. Булатецький не роздавав безплатно юшку, то проголосували за нього.
Приміщення просторе. Навпроти столів спостерігачів стоять кабінки для голосування, поряд урни. За дотриманням порядку на дільниці наглядає голова комісії:
— Зараз люди не приходять, коли бачать помилки в запрошенні, — каже Людмила Герасименко, 54 роки. Працює диспетчером. Підприємство назвати відмовляється. Струнка, очі підведені. Довгі коси зібрані у хвіст. — Є помилки в іменах, датах народження, прізвищах. Навіть не телефонують перепитати. Так само ті, що мають голосувати дома, теж не хочуть.
— Голосували за Булатецького, бо завжди підтримували опозицію, — говорить 31-річний Олександр Милокост. Прийшов на дільницю з дружиною 25-річною Аліною, донькою та сином. — У мене брат і батько сьогодні на Майдані були. Чогось кращого доб'ємося для дітей. Кажуть, що в Румунії чи Греції погано. Та в нас утричі гірше! Влада там рахується з людьми, а в нас вони самі по собі.
У коридорі висять плакати з інформацією про кандидатів.
— Дуже малі букви. Хто не взяв окулярів, програму не прочитає, — каже Любов Іванівна, 54 роки. Коротке волосся підкручене. — Хотіла голосувати за Свинарчука (Олег Свинарчук — президент корпорації "Богдан". — "ГПУ"), але його тут уже немає.
5 
1
Коментарі