— Тиск почався після протестів проти забудови Літнього театру в Одесі торік. Невідомі перестріли біля будинку. Дали зрозуміти: якщо продовжуватиму громадську діяльність, будуть проблеми, — розповідає одеський активіст 23-річний Сергій Стерненко. 24 травня на нього напали двоє чоловіків із ножем. За тиждень до цього він дав інтерв'ю "Газеті по-українськи".
— Через місяць напали з битою, в яку вставили леза. Порізали ногу, мав струс головного мозку, забої. Міг отримати поріз лівого боку живота, але врятував пристрій для боротьби з курінням у кишені. Це сталося влітку торік, біля мого будинку. Звернувся до поліції, щоб надали засоби захисту або державну охорону. Мені відмовили. А на початку травня цьогоріч знову біля будинку напав чоловік. Пізніше дізнався його ім'я — Абзал Баймукашев. Вистрілив мені в потилицю із травматичної зброї з відстані 2–3 метри. Мені вдалося затримати нападника, він — у СІЗО.
Вас хотіли налякати?
— Перший напад — так. Удруге міг загинути, бо стріляли в голову зблизька. Поліція відкрила справу про "замах на умисне вбивство".
Для чого бойкотуєте артистів, які виступали в Росії?
— Внутрішній окупант — це сукупний образ. Це — діяльність російських спецслужб на території України. Олігархат, що контролює політику й державу загалом. Артисти, які підтримують дії країни-агресора чи гастролюють на її території, будучи громадянами України.
Росія воює з нами у військовій сфері, економічній, у релігійній і культурній. Є вислів: "Где звучит русская песня, там и есть Россия". Це один із інструментів промивання мізків українців і формування міфу про "один народ".
На прояви співпраці з ворогом влада має реагувати швидко й рішуче. Натомість Ані Лорак і Світлана Лобода — досі народні артистки України. А вони живуть і працюють у Москві, є частиною російської культурної пропаганди.
Мета акцій протесту — звернути увагу народних депутатів і президента на цю проблему. Вирішити її можуть лише вони. Але їм це не потрібно.
Вам пропонували гроші, аби не заважали виступати таким артистам?
— Просили про Світлану Лободу, Ірину Білик і ще за когось. Дзвонили: "Сергію, ви там збираєтеся робити протест. А можна якось…" На цих словах я казав: "Ні. До побачення". Після Лободи спроб уже майже не було, бо написав про це у "Фейсбуку". Моя позиція — якщо артист виступав у Росії, має забути про гастролі в Україні.
Мені й погрожували, і пропонували винагороду. Суми не запитував, але думаю, якби пристав на всі пропозиції — вистачило б на квартиру й нову машину.
Андрій Данилко після 2014 року їздив у Росію. Кілька місяців тому в інтерв'ю сказав, що в нього залишилися позитивні враження від зустрічі з Путіним. Майдан не підтримував. Після цього неприємно було бачити Данилка у журі на відборі до Євробачення.
Як боротися з таким культурним заробітчанством?
— Не давати можливості заробити тут. Такий підхід вони добре розуміють.
Яке покарання мало б бути за публічну підтримку ворога?
— У Франції нещодавно заарештували політика, який у соцмережі радів із приводу вбивства поліцейського. Його звинуватили в підтримці тероризму. Загрожує сім років тюрми з конфіскацією майна чи 100 тисяч євро штрафу.
А чому в нас за чотири роки війни не додали до Кримінального кодексу статтю про публічну підтримку тероризму?
Яку позицію займають влада Одеси, міський голова Геннадій Труханов?
— Відколи він став мером, намагається уникати прямих висловлювань на підтримку Російської Федерації. Але своїми діями постійно це демонструє.
Називає активістів із патріотичною позицією фашистами. У квітні торік хотіли повернути радянські назви вулиць. Також міська влада підтримує священні для РФ дати на зразок 10 квітня (день звільнення Одеси від фашистських загарбників. — ГПУ). Проводять заходи, піднімають культ СРСР.
Цього року, за розпорядженням Труханова, 2 травня (в Одесі 2 травня 2014 року під час протистоянь між українськими та проросійськими активістами загинули 48 людей. — ГПУ) вивісили траурні одеські прапори, але жодного — національного. Проросійські сили використовують місцевий прапор як аналог георгіївської стрічки.
Чому це ігнорує керівництво країни?
— Порошенку потрібні будуть голоси на виборах президента. Труханов завдяки адмінресурсу може забезпечити їх.
Проти вас відкриті три кримінальні справи. У чому звинувачують?
— 2015 року громадські організації Одеси звернулися до прокуратури області, поліції та СБУ з вимогою притягнути до відповідальності Сергія Щербича. Він організовував бойовиків на антимайдан під час Революції гідності. За кілька місяців до мене в квартиру увірвалися спецпризначенці розформованого "Сокола" і з мішком на голові доставили у Приморський суд. Я начебто намагався викрасти Щербича. Судовий процес триває досі. Звинувачення ґрунтується лише на свідченнях "потерпілого".
Друге провадження стосується подій у Літньому театрі. Понад тисячу одеситів вийшли на акцію протесту в міський сад проти його забудови (у грудні позаторік територію парку віддали в оренду на 15 років приватній фірмі, що планувала звести торговельно-розважальний центр. У червні 2017-го вона отримала дозвіл на проведення робіт. Одесити домоглися відміни забудови. — ГПУ). Поліція спровокувала сутички. Багато людей і правоохоронців постраждали. Під час штовханини зачепили начальника поліції області Дмитра Головіна. Я знімав усе на відео. За кілька днів дізнався, що мене підозрюють в організації масових заворушень. Потерпілий — начальник поліції. Він давав неправдиві свідчення. Сказав, що Стерненко вдарив його ногою в коліно. Мене відправили в СІЗО із можливістю вийти під заставу в 600 тисяч гривень. Гроші вніс голова обласної держадміністрації Максим Степанов. Я виграв апеляцію, й кошти йому повернули. Зараз справа зависла — Головін на засідання не з'являється.
Один з інтернет-ресурсів, підконтрольних Труханову і його другу Дмитрові Голубову (народний депутат, входить до фракції "Блок Петра Порошенка". Узяв Труханова на поруки, коли того підозрювали у привласненні та розтраті майна. — ГПУ), написав із посиланням на джерело в правоохоронних органах, що Стерненко кришував точки збуту наркотиків в Одесі. Це стало приводом для третьої кримінальної справи. Є запис, де дві невстановлені особи консультуються щодо наркоточок. Прокурор каже: там є мій голос. Експертиз не проводили. Слідство не довело, що голос належить мені. Свідки не підтвердили мою причетність. Розгляд справи досі не почали.
Які зміни відбулися в Україні після Майдану?
— Ми стали на шлях національної та державної самостійності, якої до цього по-справжньому не мали. Рушієм є громадянське суспільство. Хотілося б, аби долучилася і влада. Бо складається враження, що рухаємося вперед лише під тиском вулиці.
Три роки керував одеським "Правим сектором"
Наприкінці 2013-го Сергій Стерненко приєднався до Майдану Одеси. Став одним із його лідерів. За кілька місяців очолив обласний осередок "Правого сектора". Мав псевдонім "Берія". У лютому торік склав повноваження.
— Настав момент, коли для початку чогось нового потрібно залишити те, що було твоїм життям, — пояснює Сергій.
У квітні цьогоріч створив громадську організацію "Небайдужі" в Одесі. Її мета — контролювати резонансні та значущі для суспільства судові процеси. Активісти мають захищати пам'ятки державного та місцевого значення, влаштовувати протести, благодійні заходи, як волонтери — допомагати бійцям на фронті, каже Стерненко.
Він народився в селі Садове Білгород-Дністровського району на Одещині. Закінчив Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу за спеціальністю "Правознавство". Працює юристом у компанії "Оскар Т".
2016-го від Української православної церкви Київського патріархату отримав медаль "За жертовність і любов до України". Займається дзюдо. Слухає українські музичні гурти "Плесо", "Брати Гадюкіни", "Бумбокс", "Козак Систем", "ТНМК", "Скрябін", "Мертвий півень" та ін.
На життя Сергія Стерненка тричі скоювали замахи цьогоріч — 7 лютого, 1 травня та 24 травня.
1 
1
Коментарі