Середа, 27 грудня 2017 06:00

"Євросоюз не визначився, чи потрібна йому зараз Україна"
2

Політолог Вадим Карасьов: ”Зараз нас розглядають як країну, що стала жертвою агресії і бореться за націо­нальну незалежність”
Фото: ТАРАС ПОДОЛЯН

15 грудня 2013 року на майдані Незалежності в Києві виступив сенатор США Джон Маккейн. Заявив, що Америка підтримує євроінтеграційні прагнення українців.

— Сполучені Штати виросли з демократичних революцій. Тому підтримали не діючу владу в Україні, а народно-демократичний рух і громадянське суспільство. Крім цього, Майдан був не просто внутрішньою революцією. Він мав геополітичну й геокультурну орієнтацію. Це — інтеграція в Європу, на Захід, в Євроатлантичні структури. Була конкретна й чітка вимога до влади — підписання Угоди про асоціацію, — каже політолог Вадим Карасьов, 61 рік. Розповідає, як змінилася зовнішня підтримка України та її місце в світі за три роки.

Як змінилася політика щодо підтримки України після перемоги на американських виборах Трампа?

— Курс США залишається незмінний. Корекція щодо України пов'язана з тим, що політика Трампа зосереджена на внутрішніх проблемах США. Не всі нові керівники адміністрації американського президента мають достатній міжнародний досвід. Трамп не займається безпосередньо проблемами України. Однак у США більшу вагу має не персональна політика президента, а державний курс. Підтвердженням цьому є нещодавня заява їхнього держ­секретаря Рекса Тіллерсона про те, що з Росією почнуться нормальні відносини лише після звільнення Криму.

Чому країни ЄС були обережніші в підтримці й висловленні власної позиції?

— По-перше, це географічний фактор — поряд Росія й Україна. Як тоді, так і зараз бояться дестабілізації, адже Росія — це великий ринок для європейського бізнесу. Наприклад, товарообіг США й Росії 2013 року становив 19 мільярдів доларів. ЄС і Росії — 303 мільярди євро. Звідси й різні акценти й орієнтації в політиці США та Європи.

Після окупації росіянами Криму й частини Донбасу Захід зробив усе можливе для допомоги Україні й обмеження РФ?

— Так, усе. Він не міг напряму воювати з Росією. Європейська дипломатія розраховує лише на мирні засоби розв'язання військових конфліктів. Штати розуміють, що іноді ефективніші радикальні дії, які поєднують у собі військові й дипломатичні інструменти проведення зовнішньої політики. Але вони теж не вважають за необхідне напряму втягуватися у воєнний конфлікт із Росією. Тому США та Європа діяли консолідовано. По-перше, обрали шлях економічних санкцій щодо Росії. По-друге, підтримують нашу країну в міжнародних інституціях і організаціях, створюють дипломатичні коаліції на підтримку України в протистоянні з Росією. Хоч українці можуть бути невдоволені такою підтримкою, але економічні санкції б'ють не лише по Росії. Вони вражають європейський бізнес. Усупереч економічним втратам через згортання торговельно-економічних зв'язків з Росією, ЄС щопівроку протягом трьох років продовжує санкції. США також запроваджують нові санкції. На черзі — персональні санкції щодо дітей, родин російських впливових чиновників і олігархів. Це вдарить по найближчому оточенню Путіна, по політичній і економічній верхівці Росії. Так званий "Список Кремля" можуть прийняти в лютому 2018 року.

Як Україну сприймали у світі до 2014 року і зараз?

— До 2014-го Україну сприймали як країну, що може надовго застряти в пострадянському болоті й забуксує в стані невизначеності, розхитаності й корумпованості. Ми були країною, що могла втратити будь-яку перспективу для позитивного національного розвитку. З 2014-го нас розглядають як країну, що стала жертвою російської агресії і бореться за національну незалежність. Україну сприймають як країну, що зробила свій геокультурний, геополітичний і геоекономічний вибір. Але повністю звільнити себе від пут пострадянської корупції ми не змогли. Тому й Захід обережно змінив акценти. Він не підштовхує Україну в напрямку реформ, а відтерміновує військову та фінансову допомогу. Євросоюз не визначився, чи потрібна йому зараз Україна.

Чому зіпсувалися наші відносини з усіма державами-сусідами? Не лише з Росією, а і з Білоруссю, Польщею, Угорщиною, Румунією?

— Для наших західних сусідів ми були країною, яку треба на буксирі затягнути в європейський порт прописки. Вони вважали, що Україна не здатна самостійно вибудовувати державні стратегії. Але наша зовнішня політика почала формуватися на патріотичних засадах. До прикладу, освітній закон і наша історична концепція. Не всі сприйняли це.

Як місце України у світі змінюватиметься далі?

— Це залежатиме від послідовності курсу, історії успіху та внутрішньої європеїзації. Під останнім маю на увазі європейську модель політичної системи і влади та розвиток економіки. Якщо не зростатиме економіка, не буде перспектив. Тоді все більше молоді й талановитих ­людей їхатимуть жити в інші країни. Україна ­перетворюватиметься на територію, яку нещадно експлуатуватимуть місцеві й міжнародні олігархи.

Зараз ви читаєте новину «"Євросоюз не визначився, чи потрібна йому зараз Україна"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі