15 грудня 2013 року на майдані Незалежності в Києві виступив сенатор США Джон Маккейн. Заявив, що Америка підтримує євроінтеграційні прагнення українців.
— Сполучені Штати виросли з демократичних революцій. Тому підтримали не діючу владу в Україні, а народно-демократичний рух і громадянське суспільство. Крім цього, Майдан був не просто внутрішньою революцією. Він мав геополітичну й геокультурну орієнтацію. Це — інтеграція в Європу, на Захід, в Євроатлантичні структури. Була конкретна й чітка вимога до влади — підписання Угоди про асоціацію, — каже політолог Вадим Карасьов, 61 рік. Розповідає, як змінилася зовнішня підтримка України та її місце в світі за три роки.
Як змінилася політика щодо підтримки України після перемоги на американських виборах Трампа?
— Курс США залишається незмінний. Корекція щодо України пов'язана з тим, що політика Трампа зосереджена на внутрішніх проблемах США. Не всі нові керівники адміністрації американського президента мають достатній міжнародний досвід. Трамп не займається безпосередньо проблемами України. Однак у США більшу вагу має не персональна політика президента, а державний курс. Підтвердженням цьому є нещодавня заява їхнього держсекретаря Рекса Тіллерсона про те, що з Росією почнуться нормальні відносини лише після звільнення Криму.
Чому країни ЄС були обережніші в підтримці й висловленні власної позиції?
— По-перше, це географічний фактор — поряд Росія й Україна. Як тоді, так і зараз бояться дестабілізації, адже Росія — це великий ринок для європейського бізнесу. Наприклад, товарообіг США й Росії 2013 року становив 19 мільярдів доларів. ЄС і Росії — 303 мільярди євро. Звідси й різні акценти й орієнтації в політиці США та Європи.
Після окупації росіянами Криму й частини Донбасу Захід зробив усе можливе для допомоги Україні й обмеження РФ?
— Так, усе. Він не міг напряму воювати з Росією. Європейська дипломатія розраховує лише на мирні засоби розв'язання військових конфліктів. Штати розуміють, що іноді ефективніші радикальні дії, які поєднують у собі військові й дипломатичні інструменти проведення зовнішньої політики. Але вони теж не вважають за необхідне напряму втягуватися у воєнний конфлікт із Росією. Тому США та Європа діяли консолідовано. По-перше, обрали шлях економічних санкцій щодо Росії. По-друге, підтримують нашу країну в міжнародних інституціях і організаціях, створюють дипломатичні коаліції на підтримку України в протистоянні з Росією. Хоч українці можуть бути невдоволені такою підтримкою, але економічні санкції б'ють не лише по Росії. Вони вражають європейський бізнес. Усупереч економічним втратам через згортання торговельно-економічних зв'язків з Росією, ЄС щопівроку протягом трьох років продовжує санкції. США також запроваджують нові санкції. На черзі — персональні санкції щодо дітей, родин російських впливових чиновників і олігархів. Це вдарить по найближчому оточенню Путіна, по політичній і економічній верхівці Росії. Так званий "Список Кремля" можуть прийняти в лютому 2018 року.
Як Україну сприймали у світі до 2014 року і зараз?
— До 2014-го Україну сприймали як країну, що може надовго застряти в пострадянському болоті й забуксує в стані невизначеності, розхитаності й корумпованості. Ми були країною, що могла втратити будь-яку перспективу для позитивного національного розвитку. З 2014-го нас розглядають як країну, що стала жертвою російської агресії і бореться за національну незалежність. Україну сприймають як країну, що зробила свій геокультурний, геополітичний і геоекономічний вибір. Але повністю звільнити себе від пут пострадянської корупції ми не змогли. Тому й Захід обережно змінив акценти. Він не підштовхує Україну в напрямку реформ, а відтерміновує військову та фінансову допомогу. Євросоюз не визначився, чи потрібна йому зараз Україна.
Чому зіпсувалися наші відносини з усіма державами-сусідами? Не лише з Росією, а і з Білоруссю, Польщею, Угорщиною, Румунією?
— Для наших західних сусідів ми були країною, яку треба на буксирі затягнути в європейський порт прописки. Вони вважали, що Україна не здатна самостійно вибудовувати державні стратегії. Але наша зовнішня політика почала формуватися на патріотичних засадах. До прикладу, освітній закон і наша історична концепція. Не всі сприйняли це.
Як місце України у світі змінюватиметься далі?
— Це залежатиме від послідовності курсу, історії успіху та внутрішньої європеїзації. Під останнім маю на увазі європейську модель політичної системи і влади та розвиток економіки. Якщо не зростатиме економіка, не буде перспектив. Тоді все більше молоді й талановитих людей їхатимуть жити в інші країни. Україна перетворюватиметься на територію, яку нещадно експлуатуватимуть місцеві й міжнародні олігархи.
2 
1
Коментарі