На вигоні за селом Виноград Лисянського району на Черкащині 69-річний Петро Гутовський із внуками пасе череду. Біля них зупиняється кілька автомобілів. З одного виходить лідер Радикальної партії Олег Ляшко. Сідає на траву поруч із дітьми. Розпитує діда про життя в селі.
— Коли я працював трактористом, було більш як тисяча корів, — розповідає Петро Якович. — Зараз може сотня набереться. Жінка моя померла. Пасу із внуками. Сам дою. Корів у людей немає, бо пасти ніде. Все виорано, розпайовано. Підуть у кукурудзу — платитиму штраф.
— Я колись пас череду із 70 корів. Перший запис у моїй трудовій книжці було зроблено в Луганській області — скотник колгоспу, — говорить Олег Валерійович. — Тоді всі тримали корів. А зараз їх менше ніж після Голодомору.
Я не допущу продажу землі іноземцям. У цій Верховній Раді буде бій за землю. Її треба давати нашим людям. За кожну корову повинна бути дотація — 5 тисяч гривень. Кожен орендар змушений буде тримати корів. На один гектар — корова. Тоді в селі буде молодь, робочі місця, а в містах питимуть справжнє молоко, а не отруту з пальмової олії.
Агрохолдинги не дбають про людей. Сівозміни не дотримуються: посіяли, обробили землю пестицидами, потруїли бджіл, воду в криницях і на тому все. Молоко купують дешевше за воду. Їм за це у кращому випадку штраф дадуть. А за Ляшка — сидітимуть у тюрмах. У мене буде залізна дисципліна й порядок.
Ляшко йде до корів.
— Дівчата, як вашу звати? Берізка? — гладить корову. Та смиренно повертає голову.
— Ми обробляли свою землю, але вночі її по-варварськи виорали, — до Олега Валерійовича підходить місцева Галина Мовчан. — Тутешня мафія забирає наші паї, бо підробляє підписи. Поліція каже, що виорали невідомі особи. А насправді поліцейські супроводжували цих невідомих. Тепер не можемо повернути. Нам погрожують.
— Влада їздить по Європах, розповідає про реформи. А людині в районі немає кому допомогти, — каже Ляшко. — Землю позахоплювали невідомі. А де податки? З чого житиме село?
Залишає Галині Іванівні свої контакти, обіцяє допомогу юристів.
Олег Ляшко їде до будинку фермерів. Микола і Любов Козки тримають шестеро корів, по четверо бичків і поросят. Запрошують політика в холодок.
— Коля, неси молоко, — говорить чоловікові Любов Іванівна. Наливає кожному в прозору склянку.
— Тримаю таке господарство, — розповідає. — Хоч воно й нелегко у 66 років. Землі мені не дали, бо я не колгоспниця. Просила бодай невдобки (землі, що непридатні для промислового сільськогосподарського виробництва. — ГПУ), але не дають. Беру в людей городи в оренду. Виполюю бур'яни, наводжу порядок. Деякі бачать, що город чистий, забирають назад. Землю треба, бо скотину мушу годувати. Думаю, якщо в Америці фермери піднялися, то і в нас має колись так бути. А воно виходить навпаки. Щодня в селі хтось продає корову. Молоко закуповують по 4,5 гривні за літр. Корів — по 20 гривень за кілограм живої ваги. Хіба це гроші? Уже зараз молоко п'ють по чарочці, ніби лікарство.
— Отаким людям треба давати землю — працьовитим українцям, а не іноземним латифундіям, — каже Ляшко. — Ці люди тримають господарство, самі наробляються і другим дають заробити. А їм землі не дали, бо чиновники хабара не отримали. Наші українські фермери не отримали жодної копійки з передбачених державою 5 мільярдів дотації. Усе загребли агрокорпорації та латифундії. А я ініціюю створення земельного банку. Щоби людина, яка має пай, могла продати його дорого в державу. А держава — справжнім господарям. Бо олігархи скуповують землю за безцінь. Село безлюдніє, молодь виїжджає. А в містах ця молодь купує в тих же олігархів квартири втридорога.
У Ляшка питають, яке молоко він п'є в Києві.
— Я того молока з хімією зовсім не п'ю, — каже Олег Валерійович. — Оце тут можу. Допиває склянку й наостанок цілується з господаркою.
2 
1
Коментарі