Знову кров. Знову десятки травмованих, декілька з них — з дуже тяжкими ушкодженнями. "Беркут" нахромив хлопця на залізний паркан. Штирі ввійшли йому глибоко в ноги, розірвавши шкіру і м'язи. Цим закінчилося судове засідання по так званих васильківських терористах у Києво-Святошинському суді. Кілька сотень звичайних людей — проти такої ж кількості тренованих та екіпірованих "беркутівців".
Міфами виявилося те, що спецпідрозділи зараз у поганій моральній формі, що там не хочуть воювати. Їх щоденно обробляють брехнею про Майдан, і вони досі готові нас бити. Бій був нерівний і став побоїщем. Після нього до десятка "швидких" вишикувалися черги з поранених.
Але цього разу — вже не так, як раніше. Частину "Беркута", що втікав із місця злочину, заблокували Автомайданом біля Святошинського райвідділу міліції. Через годину-дві там були вже тисячі людей.
Було два шляхи — помста або справедливе покарання. І нам удалося піти шляхом покарання. Усіх міліціонерів, які скоїли побиття, фотографували. Змусили відкрити свої обличчя. Усіх їх, під охороною активістів, спровадили цілими й неушкодженими через "коридор ганьби", від автобусів — до райвідділку. Через місяць, через рік або навіть через 20 років — ті з них, чию вину буде встановлено справедливим судом, обов'язково відповідатимуть за те, що сталося під Святошинським судом.
Мабуть, вони очікували, що їх битиме натовп. Імовірно, для них було шоком, що майже всі хотіли лише одного — примусити їх дивитися людям в очі, знявши маски. Не всі зняли шоломи, але маски зняли всі. Хто знімав і маски, і шоломи — їх випускали з автобусів першими, взагалі не чіпали. Один справді заплакав, коли йшов до райвідділку. Не знаю, яка була природа його сліз. Але бачив, що "беркутівці" отримали дуже сильний моральний урок, набагато сильніший, ніж удар кийком по голові.
7 
1
Коментарі
1