Пʼятниця, 30 серпня 2013 09:29

"Януковичем ніхто не керує"

Автор: фото: Ольга Камєнєва
  Політолог Михайло Погребинський: ”Європейські політики рахуються насамперед із геополітичними реаліями. Москва їм потрібна значно більше, ніж Київ. Київ для них — елемент впливу на Москву”
Політолог Михайло Погребинський: ”Європейські політики рахуються насамперед із геополітичними реаліями. Москва їм потрібна значно більше, ніж Київ. Київ для них — елемент впливу на Москву”

Офіс Київського центру політичних досліджень та конфліктології 66-річного Михайла Погребинського розташований у центрі столиці, неподалік Театру російської драми. Це — невелика квартира на третьому поверсі. Біля входу стоять три пари домашніх капців. Офіс має кухню-студію та кабінет. Коротко підстрижена білявка, років 40, миє посуд.

— В Україні не закінчений процес державного формування, — Михайло Борисович відкидає із чола пасмо довгого волосся. — Суспільство перебуває на перехідному етапі. Залежно від поведінки влади й опозиції перейдемо в ту чи іншу фазу розвитку. Сьогодні їм треба зупинитися і домовитися про правила гри. Впливати на суди, як це робить влада, недемократично. Але й те, що опозиція ламає двері в Київраді, — ознака відсутності державного підходу.

Скільки часу триватиме перехідний період? До 2015 року він закінчиться?

— Точно буде до виборів. Далі — залежатиме від їх результатів. Якщо прийде хтось із опозиції, Яценюк чи Кличко, Україна й далі буде недодержавою. Адже доведеться поділитися владою із представником третьої частини опозиції — "Свободою". Економіку ніхто не віддасть. То ж доручать науку, наприклад, пані Фаріон. А культуру — Мірошниченкові, який про жидів розповідає. Економіку ж стовідсотково контролюватимуть олігархи. Митимемо ще більш олігархічний режим, ніж сьогодні.

Чому Яценюк не зможе контролювати олігархів?

— Бо ним керують олігархи. Але Яценюк точно не стане президентом.

Теоретичні шанси є у Кличка. Та він ніколи і ніким не керував, хоча симпатична й розумна людина. Він — Ілля Муромець, герой для народної свідомості. Тому має шанс.

Чого очікувати від переобрання Януковича?

— Можемо отримати державність, де буде не все демократично, але існуватимуть правила гри, обмеження для олігархів, стабільність.

Янукович може збудувати складний баланс із Європою та Росією. Він — не проросійський, як думали раніше, і не ворог Європі, Америці. Ним ніхто не керує.

Найближчий час "Ч" — листопад. Угоду про асоціацію з Євросоюзом підпишуть. Навіть якщо не відпустять Тимошенко чи позбавлять депутатських мандатів Яценюка і компанію за штурм Київради. Бо підписання асоціації — факт, не пов'язаний з Україною. Це питання стосунків Брюсселя й Москви. Навіть не так Брюсселя, як Берліна — там реальна влада. Європі вигідно підписати Угоду з Україною на тлі ускладнення стосунків Кремля із Заходом. Це демонстрація Путіну: "Ти не можеш так, як хочеш, а ми можемо попри кризу. Тому збавляй амбіції й розмовлятимемо, бо ти нам потрібен".

Європейські політики рахуються насамперед із геополітичними реаліями. Москва їм потрібна значно більше, ніж Київ. Київ для них — елемент впливу на Москву.

Що означатиме для українців підписання Угоди про асоціацію?

— Це помилка. Україна втратить рівновагу між Росією та Європою. Погано надто наближатися до Москви, але погано й віддалятися. Ні президент, ні влада, ні опозиція не вибудували систему золотої середини.

Це можливо зробити?

— Складно. Та діватися вже нікуди, слід підписувати Угоду. Не можемо повестися, як клоуни: хотіли, хотіли, а тут раптом — передумали. Але потрібні паралельні компенсаційні кроки в бік Москви. Наприклад, створити консорціум по газотранспортній системі на двох — Україна та Росія.

Українці мають чималий потенціал. Наші хлопці та дівчата виграють наукові олімпіади. Та, якщо станемо частиною ЄС, на розвиток науки не буде попиту. Що відбулося з польськими суднобудівними верфями після входу до ЄС? Їх не стало. Наші розумні голови емігруватимуть і працюватимуть на європейців, індусів, американців. Водночас із росіянами ми на одному рівні, можемо разом конкурувати із Європою в атомній енергетиці, суднобудуванні, космосі. Це одна з переваг Митного союзу.

Якою буде українська економіка після походу в Європу?

— Стане іншою. Машинобудування вмре за два-три роки. У Європі продукцію того ж заводу "Мотор Січ" ніхто не купуватиме. Розвиватимуться сільське господарство, туризм. Мені така економіка не подобається. Греція жила з туризму й чим закінчила? Хочеться, щоб була промисловість, високі технології. Тоді шансів вижити більше.

Східним регіонам буде найважче. Ахметов розуміє ці тенденції: усе активніше займається сільським господарством, а масштабної модернізації підприємств не проводить.

Назвіть недоліки Митного союзу.

— Це — незавершений проект. Вступити туди — піти в певну невідомість.

Очевидний недолік — своєрідні правила гри, значною мірою корупційні, у Росії, Казахстані, Україні. Формально там існує порядок консенсусного ухвалення рішень на рівні керівників держав. Але в реальності все не так. Коли гравець на порядок сильніший, то може переконати, що тобі це корисно, навіть якщо це не так. У нього для цього більше інструментів.

Як вирішити проблеми, що існують в Україні?

— У нас не існує справжньої дискусії про майбутнє країни. Відсутня чітка доктрина громадянського суспільства, не пов'язана з етнічною приналежністю. Україні потрібна ідеологія російськомовної культури, яку слід включити в загальноукраїнський контекст. Для половини населення Пушкін важливіший за Шевченка. Якби така доктрина з'явилася, це дало б шанс на великий компроміс заради України.

Куди влада нас веде, якщо немає проекту майбутнього?

— Стратегічного проекту немає ні у влади, ні в опозиції. Бо це — перехідний період.

Що це має бути за проект?

— Слід будувати країну за зразком Європи — суто парламентську. Повинні бути три політичні сили, що представлятимуть Захід, Схід і Центр. Головну роль має відігравати політсила центру, що спирається на Дніпропетровськ, Харків, Одесу, Запоріжжя і частково Київ. Вона братиме в союзники тих, хто справа, іншого разу — тих, хто зліва. Таким чином знаходитимуться компромісні рішення для країни загалом.

Але українці звикли орієнтуватися на лідера.

— Коли з'явився Тігіпко, була надія, що його партія матиме електорат у Центральній Україні. Могло йтися про щонайменше 25 відсотків. Зараз на роль такої сили може претендувати Кличко. Однак він дуже сильно хоче бути гетьманом.

Що Януковичу вдалося за три з половиною роки президентства, а що — ні?

— Жодна соціальна реформа не пройшла. Напевне, не було сильної політичної налаштованості. Пенсійну реформу почали — не вийшло. Освіти — рухається повільно. Медицини — у жахливому стані. З армією — проблеми. Водночас в інфраструктурі дещо вдалося. За нинішньої влади збудовано в рази більше мостів, доріг.

У Погребинського дзвонить мобільний. Відповідає:

— Сейчас, уже закончил, бегу.

Кладе слухавку й усміхається:

— Спішу, маю їхати на дачу. Трохи побуду із внуками.

Приятелює із Медведчуком

Михайло Погребинський народився в Києві. Вивчився на фізика в Університеті ім. Шевченка. Працював інженером, начальником лабораторії у столичному інституті мікроприладів. 1989-го кинув роботу і зайнявся виборчою кампанією кандидата в нардепи СРСР Юрія Щербака. Той переміг. На початку 1990-х Погребинський був депутатом Київради.

Працював у штабі Леоніда Кучми під час виборів президента 1994-го та 1999-го. Був радником прем'єра Валерія Пустовойтенка, глави Адміністрації президента Віктора Медведчука.

— Співпраця із Медведчуком — надзвичайно важлива частина мого життя. Разом ми вмовили президента Кучму провести Конституційну реформу. Мені вдалося те, що рідко вдається теоретикам чи експертам, — змінити Конституцію. Залишаюся приятелем Медведчука. Спілкуємося, але не часто. У його проекті "Український вибір" участі не беру.

10 років очолює Київський центр політичних досліджень та конфліктології.

Одружений. Має доньку та двох онуків.

Зараз ви читаєте новину «"Януковичем ніхто не керує"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

74

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 794
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути