"Юля, гудбай!" — вигукує один із закордонних журналістів услід Юлії Тимошенко в неділю ввечері у столичному готелі "Хаят". Вона вмить обертається і широко всміхається:
— Нєа! Не дочекаються!
Не зупиняючись, поспішає до ліфта. До неї підходить колишній нардеп Олександр Волков. Удвох піднімаються на третій поверх готелю. Там їх чекає кілька десятків "бютівців".
На другому поверсі розташований прес-зал штабу прем"єрки. Там збираються понад 800 журналістів. Їх пригощають бутербродами, еклерами з кремом і свіжими ананасами.
Депутати починають з"їжджатися близько 20.00. Приходить "нунсівець" Юрій Кармазін, 52 роки.
— Что будет, если Тимошенко все-таки проиграет? — допитується в нього журналіст із російського інформагентства.
— Друже, — Кармазін постукує його по плечу. — Головне, щоб ніхто не впав перед пострілом. Бо він може взагалі не пролунати.
Невдовзі приходить заступник лідера фракції НУ-НС 61-річний Борис Тарасюк.
— Дорогенький, радий тебе бачити, — звертається до міжнародного спостерігача, судді Федерального суду Сполучених Штатів 70-річного Богдана Футея. — Виконав свій конституційний обов"язок — і сюди. Правда, жаль, що не можна було голосувати більше разу.
Обіймає й цілує Футея.
— Результат був би кращим, але ж це твій вихованець закликав голосувати проти всіх, — Тарасюк натякає на Віктора Ющенка, який просив виборців не підтримувати жодного з кандидатів.
Медведєв послав мене сюди між першим і другим туром — це сигнал про готовність до діалогу з будь-яким із президентів
— Не мій вихованець, а твій господар, — супиться Футей.
— Він не мій господар, — говорить після паузи Тарасюк. — У мене інша...
У штабі з"являються "бютівські" юристи й нардепи Андрій Портнов, Валерій Писаренко й Володимир Пилипенко. Відмовляються будь-що говорити про можливі оскарження результатів.
Близько 21.00 з аеропорту приїжджає Тимошенко. Вона голосувала за місцем прописки — у Дніпропетровську.
— Ху-х! — зітхає, коли заходить до зали. Починає усміхатися перед телекамерами.
— Доброго дня! — вітається. — Різниця між мною і Януковичем десь 3 відсотки — це в межах соціологічної похибки. Тому робити висновки зарано. Країна пам"ятає такі часи, коли не тільки проголошували президентів, видавали посвідчення, а ще і вітали інші президенти. А потім доля складалася зовсім по-іншому.
Після цього Тимошенко встає і йде. Відмовляється відповідати на запитання. До журналістів вона більше не виходить.
За деякий час у залі біля одного з місць починають скупчуватися журналісти. Виявляється, тут сидить посол Росії в Україні Михайло Зурабов, 56 років.
— А де ви тут взялися? Чого не в штабі Януковича?
— Я прийшов розвідати і тут обстановку. В Януковича вже був, — відказує російською. — Але не подумайте, що це якийсь знак і що я прийшов до Тимошенко, як до переможця. Але там спокійніше. Принаймні, мене там не чіпали.
— Можливо, просто не впізнали? — вигукує хтось із натовпу.
— А хіба мене можна не впізнати? — здивовано каже Зурабов. — Недаремно мене сюди Медведєв послав між першим і другим туром — це сигнал про готовність до діалогу з будь-яким із президентів.
Із кількома листками і графіками виходить керівник виборчого штабу БЮТ 45-річний Олександр Турчинов.
— 46 відсотків набрала Тимошенко і 46 відсотків Янукович, — говорить, опустивши голову над аркушем. — Мені хотілося б назвати соті долі відсотків, але я цього не робитиму. Інтрига зберігається.
"Бютівці" тим часом розходяться зі штабу на телеефіри.
— 3 відсотки — це не привід для печалі, — каже нардеп Анатолій Семинога, 49 років. — "Януковичам" ще зарано пити шампанське. Потім наступає похмілля і вони можуть пожалкувати про те, що напилися.
Близько першої ночі Тимошенко виходить із приміщення готелю і йде до свого "мерседеса". Має стомлений вигляд.
— У мене бойовий настрій! — запевняє.
1 
1
Коментарі
1