— Ми готуємо багатолюдний похід на "Межигір'я ". Майдан іде до Януковича, якщо він не йде до народу, — у неділю зі сцени оголошує співачка 40-річна Руслана Лижичко. — Якщо не чує, то тепер відчує наш настрій. Записуйтеся в добровольці. Також починаємо по всій Україні підготовку мирних акцій протесту "Україна без кортежів". Блокуватимемо кортежі по всій вертикалі влади — і в столиці, і в районних центрах.
— Правильно! Правильно! — кричать люди.
На сьоме народне віче на майдані Незалежності 12 січня зібралися понад 50 тис. осіб.
— І Віталік каже, що правильно, — Руслана киває на лідера УДАРу Віталія Кличка, який стоїть праворуч від неї, і продовжує: Третє — просили б профспілки створювати страйккоми. Готуйте всеукраїнський страйк.
Лідер "Батьківщини" Арсеній Яценюк зі сцени закликає Сенат США ввести санкції проти українських чиновників, зокрема, міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Автомайданівці рушають до президентської резиденції "Межигір'я". Під'їзди туди блокують КамАЗами з піском, машинами ДАІ й кордоном "беркутівців". Протестувальники везли Вікторові Януковичу "повістку": викликають 19 січня о 12.00 на народний суд. Чекають на майдані Незалежності. Якщо не з'явиться там, обіцяють приїхати знову.
Григорій Єсипенко, 73 роки, колишній будівельник із села Іржавець Ічнянського району Чернігівщини:
— Я вже був під "Межигір'ям". Готовий туди знову йти, розбивать палатку і жить там. Витягнемо золотий унітаз Януковича, розплавимо і зшиємо золотими нитками нашу історію. Ми заставимо цих щурів капітулювати. Засіватимемо у Верховній Раді 14 січня. Зайду туди і скажу: вон із парламента. Ми переслідуємо їх, їхніх дітей і онуків. Моя жінка Яковна зараз в обласній больниці лежить. Тільки переступила поріг — і 500 гривников оддай, а в неї пенсія 1200. Та гірше, що вони дітей наших б'ють. Фашисти. Того ходжу на Майдан кожен день.
Віктор Коваль, 69 років, із міста Боярка на Київщині:
— Достали всем понемножку. У нас, в Боярке, начальник милиции — из Донецка. Ну, это ладно. Но уже и директор кладбища — из Донецка. Поэтому буду стоять до конца. Вторую революцию хожу с дипломатом: когда ноги устают, присаживаюсь. Если подвезут на "Межигорье", буду стоять и там. Видишь эти суды и чувствуешь себя незащищенным. Не знаешь, что этой власти завтра в голову придет. Поэтому в ту революцию стоял с сыном, а сейчас выходит и внук — первокурсник Политеха.
Олександр Турбовський, 65 років, із Києва, колишній старший диспетчер "Укррічфлоту":
— Якщо Янукович глухий і сліпий, то треба наступати не тільки з дороги, а й з Київського моря. "Громадою обух сталить, та добре вигострить сокиру. — Та й заходиться вже будить". Так писав Шевченко. Але слів влада не чує і не слухає їх. Виставляє "беркутят". А Михайло Чечетов (нардеп-"регіонал". — "ГПУ") каже, що вони б'ють по-європейськи. У Європі трохи інше життя. Там у десять раз більші пенсії та зарплати. І все по закону. А у нас можу йти по вулиці, заарештують, і рідні не знатимуть, куди подівся. Я ходитиму перекривати дороги кортежам. А чи допоможуть страйки — не знаю. У нас і так нічого не працює. Чого ще страйкувати? Не будуть люди виходити на роботу, не буде зарплат і податків. Україна в кінець збанкрутіє. Якби знати, що тиждень пострайкували, і все зміниться, то можна. Якщо ж більше 50 днів, як на Майдані, а результату немає — то не треба.
Анастасія Федченко, 25 років, журналістка із села Великоолександрівка Васильківського району Дніпропетровщини:
— З одного боку, похід на "Межигір'я" — можливість показати, як нас багато. З іншого — хода приниження. Ніби ми чогось просимо. Що робити, складно сказати. Я вже вірю не в Майдан на майдані, а в Майдан у серцях людей. Маємо, наприклад, продовжувати тероризувати жеки. Кожен повинен робити те, що в його силах. Я кілька днів працювала волонтером. Робила чай та канапки. Можливо, Майдан потрібен для того, аби люди перезнайомилися, подружилися, щоб зникли кордони, які є в голові. Не знаю, чи готова я до страйку. Маю платити за квартиру, за щось треба жити.
Микола Ковальчук, 57 років, працівник на заводі з райцентру Костопіль Рівненщини:
— Недоцільно розбивати наметове містечко під "Межигір'ям". Янукович його не побачить — тікатиме іншою стороною. Треба періодично до нього приїжджати, але щоб не знав, коли саме. Раз у три дні можна було б це робити, аби усвідомив: у нього є народ. Зараз нічого не бачить — очі закриті. Розказує, що тут мільйон проплачених.
Чи готовий я не ходити на роботу, якщо оголосять всеукраїнський страйк? Без питань. Страшно страйкувати в Луганську та Донецьку. Вони звикли жити на подачках. А ми — самостійні. З голоду не помремо. Але це вже не допоможе. Нікому страйкувати — відсутня робота. Мої діти її не мають.
Євген Славчук, 62 роки, з Івано-Франківська, працює будівельником у столичній компанії "Новобудова":
— Армія, що не воює, починає розкладатися. Якщо отак стоятимемо, ходитимемо й нічого не робитимемо, то нічого не буде. Якщо влада мовчить, то наша позиція має бути радикальнішою. Треба блокувати їхні кортежі.
Петро Гордійко, 47 років, із Києва, енергетик на столичному хлібзаводі:
— Це ганьба для держави і самого президента, що він таким кортежем їздить. Тільки в нашій державі таке робиться. Коли Ющенко був президентом, приїжджав і на ринок, і до студентського містечка. Бачив із ним двох охоронців. Коли Янукович відвідав монастир у Феофаніі, то проводили інструктаж міліції, щоб у храмі не відкривали шторки на вікнах. На всій території стояли снайпери, оцеплєніє, скрізь міліція — це жах.
Іван Просяник, 60 років, із міста Обухів на Київщині:
— Із вівторка почне працювати Верховна Рада. Зараз терміново треба акценти змістить туди. Парламент треба брати в облогу, щоб депутати створили нову більшість. І щоб уряд пішов у відставку. Це в першу чергу. А потім — вернуть Конституцію 1996 року, щоб була парламентсько-президентська республіка.
3 
1
Коментарі