Нардеп-"нунсівка" 46-річна Ксенія Ляпіна сідає за стіл реєстрації депутатів на другому поверсі парламенту. Поглядає на великий плазмовий екран в кулуарах. На ньому крутять запис засідання Верховної Ради 16 липня 1990 року, коли приймали Декларацію про суверенітет.
— Усі думають, що ми зараз скандальні депутати. Нехай глянуть, як колись у парламенті було живенько й емоційно, — усміхається.
У залі саме голосують за відставку міністра з питань надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича. Беруться за закон "Про референдум".
Про що свідчить несподівана відставка віце-прем"єра Володимира Семиноженка та міністра Нестора Шуфрича?
— Є глибокий світоглядний конфлікт всередині коаліції та самої Партії регіонів. Це протистояння між старою всевладною бюрократією, яка бачить розвиток країни в напрямку радянського типу, і новим бізнесом так званих донецьких отцов-содєржатєлєй Партії регіонів.
Сьогодні прем"єр є найяскравішим представником касти бюрократії. І що б Азаров не казав про щире бажання робити реформи, він просто внутрішньо бачить їх по-іншому. Тому й народжуються такі шедеври, як Податковий, Бюджетний кодекси. Це прагнення надати владі більше повноважень для панування над бізнесом, над суспільством. А в бізнесменів протилежні інтереси. Їм вигідно, щоб Україна розвивалася по-європейськи, бо вартість їхніх капіталів залежить від конкурентоспроможності країни.
Хто переможе — бюрократія чи бізнес?
— Важко спрогнозувати, бо одні й інші мають невизначену стратегію подальшої боротьби. Призначенням Азарова прем"єром і формуванням уряду в тому вигляді, в якому він є, верх взяла бюрократія. Але останні звільнення й скандали — сигнал, що друга половина зрозуміла: треба воювати не на життя, а на смерть.
Стара бюрократія досвідченіша в апаратних іграх, бо на тому виросла. Бізнесменів обкручують, обходять, не дають можливості реалізувати жодної реформи.
На чому ґрунтується твердження, що за 100 днів Янукович зробив те, чого Ющенко не досяг за п"ять років?
— Він зробив те, чого Ющенко принципово не хотів робити, — Ляпіна починає активно жестикулювати. — Сконцентрував владу для свого особистого задоволення. А Ющенко хотів розбудувати демократію. Бо будь-яка сконцентрована влада діє проти свободи слова й демократії.
Що така схема управління дає президенту?
— Гарантії, що його ніхто не посуне. І не більше.
Як далі поводитиметься глава держави?
— Сидітиме й надуватиме щоки. Він до цього прагнув усі останні 10 років. Країна ж, крім втрати свобод, нічого не отримає. Люди ще в ілюзіях. Вони втомилися воювати, думали: влада вирішуватиме їхні проблеми. А вона вирішує тільки свої. На бунт немає потенціалу, тому люди перечікують. Але цю владу не можна перечекати. Вона прийшла сидіти. Її головна мета — "тримати попу" на завойованому місці.
Янукович сидітиме й надуватиме щоки. Він до цього прагнув усі останні 10 років
Соціологи кажуть, що президент має високий рівень довіри.
— Кожен новий президент має півроку кредит довіри. А з часом його треба виплачувати. Але Янукович прагне реалізувати сталінську концепцію: "Неважливо, як люди голосують, важливо, як хто рахує". Тобто, щоб його вже неможливо було переобрати.
Як сприймати заяви президента про готовність до серйозних реформ?
— Може, особисто Янукович і хотів би щось зробити, але оточення не дасть. Заважає і його звичка змінювати позицію під час гри. Наприклад, уряд запропонував надати надзвичайні повноваження податковій службі. Бізнесмени "Регіонів" зрозуміли, що це руйнує країну. Вони надоумили Януковича подати законопроект, аби прибрати ці повноваження. Але коли дійшло до голосування в залі, Янукович відкликав його. Певно, прийшли вже старі бюрократи і наполягли знову на своєму. От і весь реформатор Янукович. Це його стиль життя. Він не має твердих переконань.
Але до осені влада обіцяє прибрати все погане з Податкового кодексу.
— Над документом працюють три різні робочі групи. До гадалки не ходи — переможе лінія Азарова. В нього найбільше влади. Тобто, податкова адміністрація залишиться всевладною.
Як пояснити різне бачення засад Податкового кодексу в уряду й Адміністрації президента?
— В Адміністрації представлене бізнес-крило "регіоналів". І те, що кодекс ще не прийняли — їхня перемога. Це був перший явний конфлікт у владі.
Для отримання кредитів Міжнародного валютного фонду уряд має почати пенсійну реформу, підвищити ціни на газ. Чи піде влада на це перед місцевими виборами?
— Виходить, ніби МВФ — злий бабай. Ні, там просто кажуть: "друзі, ми готові давати гроші на розвиток, коли ваші видатки відповідатимуть доходам". А в нас дві колосальні діри — Пенсійний фонд і "Нафтогаз". Треба переходити до накопичувальної пенсійної системи, підняти пенсійний вік для жінок, скасувати пільги для військових, міліціонерів, які в 45 років виходять на пенсію. Але уряд бюрократів у принципі не розуміє, що таке накопичувальна система. Він мислить радянськими категоріями. Для них відрахування в Пенсійний фонд — це просто податок, а не інвестиційний ресурс. Те саме з "Нафтогазом".
"Регіонал" Володимир Рибак каже, що усунення з місцевих виборів молодих партій (Яценюка, Кириленка, Гриценка, Тігіпка) — це проблема винятково цих партій. Влада тут свого інтересу не має.
— Якби їх це не цікавило, вони би не вводили цю антиконституційну норму, — усміхається Ляпіна. — Якраз "регіоналів" дуже хвилює конкуренція. А так на Сході вони убезпечуються від Тігіпка, на Заході — від Яценюка, Гриценка, нашої партії "За Україну". Тому закон "Про місцеві вибори" проти нас і бореться.
Що буде з блоками, яким заборонили брати участь у місцевих виборах? Наприклад, із блоком "Наша Україна — Народна самооборона"?
— Його вже й так давно немає. Остаточно життя блоку закінчилося, коли майже вся "Самооборона" побігла в коаліцію. Хоча єдності не було ще на етапі формування НУ-НС.
Суспільство потребує сьогодні нових лідерів. Де їх узяти?
— Вирощувати.
Хто має цим зайнятися?
— Наприклад, наша партія "За Україну" над цим працює, Яценюк — також, і Гриценко... Але я не можу зараз їх назвати. Як тільки виростуть, одразу всі побачать.
Який стержень має бути в такого лідера?
— Головне, щоб усередині були переконання. Люди втомилися від політиків, які постійно з однієї сторони "мєчуться" в іншу.
Ляпіна збиває дзвінок на мобілці. Відкладає її вбік.
— А доки ми лупаємо владну скалу. І я бачу, що вона дає тріщини. Значить, правильно лупаємо.
Доньку народила в 21 рік, коли була студенткою. За рік — сина.
— А донька народила мені онука в 19 років, — каже Ляпіна. — Від сина маю онуку.
Ставить біля себе мобілку "айфон" і показує фото онуків.
— Через роботу мало часу їм приділяю. Сподіваюся, з онуком поїду в Крим, на море. Люблю автомобільні подорожі. Коли їдеш по країні машиною, то бачиш життя в деталях. Незабаром із чоловіком хочемо поїздити північною Європою. Летимо в Роттердам, а там візьмемо машину в оренду.
Збирається з чоловіком у Грузію
Ксенія Ляпіна закінчила столичний політех та економічний університет. Працювала інженером на підприємстві "Октава". У 1990-х почала займатися бізнесом.
— Ми з чоловіком розробляли та продавали програмне забезпечення, консультували підприємців, — каже. — Вступили в Асоціацію сприяння розвитку приватного підприємництва "Єднання", бо стикалися з "бєзпрєдєлом" влади. Звідти потрапила в позаштатні консультанти до прем"єра Ющенка. У питаннях захисту підприємництва працювала з Юрієм Єхануровим, Іваном Васюником. Вони мене й привели в політику.
У серпні Ляпіна збирається з чоловіком на грузинський курорт Батумі.
— Хочемо подивитися, як за допомогою прекрасного бізнес-клімату з радянського місця, типу нашого Криму, зробили рив"єру, не гірше за французьку.
3 
1
Коментарі
1