Нинішня виборча кампанія достатньо жорстка та складна. Це пов'язано не в останню чергу з поверненням до змішаної системи виборів. Так вважає політолог 36-річний Віталій Кулик.

— Головну боротьбу ведуть мегабренди — Партія регіонів і Об'єднана опозиція "Батьківщина". Протиріччя між ними фундаментальні, а їхні цілі очевидні — треба перемагати партійним списком, — говорить він. — Причому питання першості актуальне для обох політсил.

Ситуація на мажоритарці зовсім інша, вона передбачає наявність багатьох інтересів і підводних каменів.

Якою побачимо нову Верховну Раду восени?

— Враховуючи депутатів-мажоритарників, буде не такою контрольованою, як теперішня. У ній утвориться багато центрів ухвалення рішень, з якими доведеться домовлятися при формуванні більшості.

Якщо ж говорити про якість політики, то нинішні партійні програми — це тости, набір красивих слів. За все хороше, проти всього поганого. Специфіка теперішньої кампанії — відхід від конкретики.

Це стосується всіх учасників виборів?

— Так, а особливо так званих третіх сил, зокрема партій "УДАР Віталія Кличка" і "Україна — Вперед!" Наталії Королевської. Фактично, ці політичні проекти змагаються в тому, хто скаже найефектнішу фразу виборцям. Нової якості політики і політиків вони не приносять.

З одного боку — є гра в аксесуари, до партійних списків залучають митців, спортсменів. А з іншого, зокрема по мажоритарці, ці проекти, той же УДАР, висуває кандидатів, які не пройшли відбору громадянського моніторингу руху "Чесно". Це об'єднання громадських організацій вивчає партійні списки на предмет причетності кандидатів до корупції, порушень прав людини тощо. Вони не пройшли і внутрішньопартійної дискусії. Дивна ситуація в мажоритарних округах Київської області — УДАР висунув людей, пов'язаних із бізнес-структурами, із фінансово-промисловими групами, які не мають жодного стосунку до опозиційності та не можуть бути опозиційними політиками за своєю природою.

Існує ймовірність того, що фракція Кличка не витримає боротьби за посади у Верховній Раді. Частина мажоритарників, які пройдуть під прапорами цієї партії, або дистанціюються від неї, або не будуть голосувати відповідно до того, як скаже керівництво фракції. Є сумніви, що Кличко контролюватиме всіх своїх бійців у парламенті. І він має це розуміти. УДАР повинен або змінитися і прорости корінням у суспільство, або після виборів він зникне як одноразовий політичний проект.

У чому новизна цих сил? Що вони можуть привнести в політику?

— Віталій Кличко зміг конвертувати імідж спортсмена в політичну кар'єру. УДАР має фракції в місцевих радах. Ключові інтереси партнерів Віталія також враховуються місцевою владою, зокрема в Києві та в деяких центральних регіонах, особливо містах. Тому казати, що це абсолютно новий проект і нові обличчя, я б не став. Тим більше, що 70 відсотків списку УДАРу — це люди, які вже брали участь у політиці.

Крім того, не зрозумілі джерела фінансування кампанії. Воно відбувається непрозоро, як і в усіх інших партіях. Але якщо ти декларуєш нову якість політики, то маєш і показувати походження фінансів на свою виборчу кампанію. У партії Кличка цього немає. Я вже не кажу про Королевську, і навіть "Свободу". Тобто, є ризик, що в цих нових політичних проектах швидко розчаруються. Я думаю, що це відбудеться з першими голосуваннями за бюджет, за посаду спікера, з розподілом портфелів у комітетах.

Виборці розчаровуються і в опозиції, і в Партії регіонів, але це вже звично і носить циклічний характер — потім утрачені позиції повертаються. Для УДАРу та інших третіх проектів розчарування виборців може стати фатальним.

Ідеологічно ці партії також не показують чогось конкретного. Скажімо, теза Королевської про 500 євро пенсії не витримує жодної критики. Усі розуміють, що це — звичайна локшина на вуха. "Україна — Вперед!" — не неоліберальна, а абсолютно популістська сила, в якої немає ідеологічного ґрунту. І падіння її рейтингу можна пояснити тим, що ставка на телевізор, на масову рекламу — має певну межу. Збільшили рейтинг за допомогою телебачення, але не проросли своїми осередками до найменшого села.

Політичний дизайн УДАРу — це типова західна конструкція "хапай усіх". Є таке американське політологічне поняття, яке передбачає охоплення максимальної кількості виборців. Так, вони взяли до списку відомих людей, яких можна назвати націонал-демократами. Але багато інших персон, особливо на округах, із націонал-демократією не мають нічого спільного. Говорити про будь-яку ідеологічну визначеність Кличка як особи взагалі не варто.

Чого очікувати в найближчі місяці?

— Становище не безнадійне. Думаю, до Верховної Ради потраплять люди, які насправді є представниками громадянського суспільства. Вони є в різних політичних силах, і в опозиційних, і в провладних — як у списках, так і по мажоритарці. Можливо, їхнє поступове об'єднання, навіть неформальне, і утворить осередок нової якості політики в майбутньому парламенті. Про серйозніші зміни можна буде говорити у віддаленій перспективі, після ухвалення нового закону про вибори з відкритими регіональними партійними списками. Запровадження такої виборчої системи в Україні давно на часі.

×