Із міським головою Черкас 43-річним Сергієм Одаричем зустрічаємося в його передвиборному штабі. Минуло два дні після його перемоги на виборах. За попередніми результатами він отримав 35,5% голосів виборців. Секретарка просить зачекати, наливає чаю у склянку з надписом: "Черкаси — місто успіху". За хвилину заходить Одарич:
— Беріть чай із собою й пішли.
Веде через коридор у вільний кабінет. На стіні висять плакати "За Олеговича!".
Кажуть, для перемоги вам треба було лише зареєструватися кандидатом у мери. Все інше зробила команда губернатора Черкащини Тулуба, яка висунула свого претендента — Євгена Влізла.
— Це не зовсім так. Боротьба була шалена. Проти мене задіяли міліцію, яка заявляла про десятки кримінальних справ. На мою дискредитацію працював державний телеканал. Звісно, так вони дещо мобілізували моїх прихильників. Але з другого боку, змусили засумніватися не надто стійких. Словом, я розраховував на 45–50 відсотків голосів, а отримав лише 36. Ще 2 відсотки набрав мій двійник (працівник облспоживспілки Сергій Олександрович Одарич. — "ГПУ"). Це допомогло йому вийти на почесне сьоме місце.
Чия була ідея виставити проти вас двійника?
— Я переконаний, що тут не обійшлося без колишнього мера Володимира Олійника.
Ходять чутки, що про вашу перемогу в Черкасах домовився з "регіоналами" ваш партійний бос — голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський?
— Бос я, а не Бродський. Я є почесним головою Партії вільних демократів. А домовлятися можна про 1–2 відсотки. Я ж набрав більше, ніж три мої найближчі переслідувачі разом узяті.
Скільки грошей витратили на виборчу кампанію?
— Мій бюджет склав 1 мільйон 200 тисяч гривень. Кожен кандидат у депутати міськради, який йшов за списком партії Вільних демократів, мав внести у виборчий фонд 20 тисяч гривень. Помагали й бізнесмени, які були зацікавлені, щоб Одарич став мером.
Чи можливо ефективно управляти містом, мер якого в конфлікті з губернатором?
Підпирає підборіддя рукою та замислюється.
— Усі чотири попередні роки в мене не було конфлікту з губернатором. Зрозуміло, вибори спонукали Сергія Тулуба до певної риторики. Не слід відкидати й негативний вплив губернаторського оточення. Проте вже на цьому тижні ми маємо зустрітися й обговорити подальшу співпрацю. Потенціал у нас великий: іноземні інвестори готові вкладати гроші у місто за умови, якщо я залишуся мером. У свою чергу Сергій Борисович має потужні зв'язки в Адміністрації президента, уряді, Верховній Раді.
А у вас є такі зв'язки?
— Я нормально співпрацюю з віце-прем'єрами Клюєвим, Колесніковим.
Яке майбутнє чекає Партію регіонів? Вони й надалі нарощуватимуть м'язи, чи все скінчиться новим Майданом?
— Дивлячись, чия позиція візьме гору. Якщо переможуть люди з європейським мисленням — Ахметов, Колесніков, Клюєв, — проведуть непопулярні, але потрібні реформи, то Партія регіонів матиме довготривалу перспективу. Якщо переможуть прихильники принципів іспанського диктатора Франко "Друзям — усе, а ворогам — закон", то новому Майдану бути.
Кого маєте на увазі в другому випадку?
— Дозвольте, не називатиму прізвищ.
Місцеве самоврядування може бути самостійним від державної влади?
— Ні. Існуюча система не дає самоврядуванню ресурсів. Із 700 мільйонів гривень податків, які збирають у Черкасах, місту лишається 80. Із них 20 ідуть на фінансування статей, які традиційно не дофінансовує держава — зарплату вчителям. Ще 10 мільйонів тратимо на обслуговування приватного житлового фонду. Залишається 50 мільйонів. Найцікавіше, що держава недодає грошей вчителям, але їй від цього ні холодно, ні жарко. Це наші проблеми. Тобто зараз місцеве самоврядування нагадує касу, з якої бюджетники отримують зарплату.
Самоврядування обмежене в ініціативі. Скажімо, свій податок встановити ми не можемо. Можемо встановлювати лише розміри ринкового збору. Все. А так не повинно бути. Ну й ведмежу послугу зробив місцевому самоврядуванню мер Києва Леонід Черновецький. Він занехаяв столицю, й тепер в уряду чешуться руки, аби нас ще більше обмежити.
Який бюджет потрібен Черкасам, щоб місто розвивалося?
— Міста в США, розміром із Черкаси, мають приблизно такий же бюджет. Але вони не платять зарплату вчителям, лікарям. Це не їхні функції. Мери цих міст покращують інфраструктуру. Якщо займатися виключно цим, то Черкасам треба 500 мільйонів гривень. Та що 500 мільйонів, коли лише на ремонт доріг нам треба півтора мільярда гривень. Колись Черкаси таким поспіхом розбудовували, що на половині вулиць не зробили водовідводної системи. На вулиці Смілянській вирили ямку для зливу дощової води, думали простоїть півроку. А вона вже там 40 років.
Що змінити в законодавстві, аби дати поштовх самоврядуванню?
— Здійснити реформу житлово-комунального господарства. Житло у нас приватне, то й про ремонт дахів, ліфтів мають дбати приватники. Скажімо в Черкасах 20 процентів населення живе у власних будинках. Ці люди мало того, що заплатили за свої домівки, так і ще й ремонтують їх самотужки. А ті, що живуть у багатоквартирних будинках і кому цю квартиру свого часу подарувала держава, вимагають, щоб їм ремонтували дахи. І ми ремонтуємо. В тому числі за рахунок податків, які сплачують жителі приватного сектора.
Одаричу дзвонять на мобільний. Він розповідає співрозмовнику про міських голів області, які лишилися на посадах після виборів.
— У Смілі переміг ставленик Партії регіонів. Ти ж знаєш, який він повільний, — каже, відчиняє вікно, закурює "Кепітан Блек". Цигарки цієї марки роблять з ароматизованим тютюном.
З яким урядом вам краще працювалося — Тимошенко чи Азарова?
— Тимошенко все вирішувала в ручному режимі. Доводилося засилати їй гінців. Мовляв, дайте грошей, бо в нас уже тролейбусники страйкують. З Азаровим в цьому плані легше. Перших два місяці нас, звісно, поштормило, але тепер усе вляглося. Гроші з держбюджету приходять за графіком. Найбільша затримка — день-два.
Теперішній уряд здатний на реформи?
— Напрямок узято правильний. Принаймні я бачу намагання щось робити. На конкретному прикладі Черкас скажу, що 49 відсотків жителів міста трудяться у приватному секторі. Вони сплачують 7,5 відсотка всіх податків. Фактично унаглу податки не платять. Решта — 51 відсоток, працює у бюджетній сфері та є найманими працівниками великого бізнесу. Ці люди сплачують 92,5 відсотка податків. Хіба це справедливо? Тому податкова реформа просто необхідна. Вона залатає чорні дірки в економіці. Наступний крок — адміністративна реформа. Вона дасть поштовх розвитку територіальних громад.
Чому за останні 20 років влада змінюється, а ми краще не живемо?
— Це неправда. Ми вже забули, як на ринках збирали недопалки в банки, щоб потім з тютюну робити самокрутки. Або як по п'ять-шість разів штопали шкарпетки. Але життям невдоволені не тільки українці. Знайомий італієць розповідав, що спочатку платив на своєму підприємстві робітникам по 100 доларів. Потім почав по 200, дійшов до 500. Цього вистачало, щоб нормально жити. Однак наступного разу люди вимагали підвищити їм зарплату вже удвічі — до 1000 доларів.
4
СТІЛЬКИ тисяч гривень зарплати отримує мер Черкас Сергій Одарич. Від надбавки за особливі досягнення та матеріальної допомоги на оздоровлення відмовився відразу, як обійняв посаду 2006 року. Згідно з декларацією за 2009-й, доходи сім'ї Одаричів становлять — 449 тис. грн. З них 326 тис. заробили дружина мера Анжела та син 21-річний Андрій. У подружжя також є 19-річна дочка Наталія.
Анжела Одарич є співзасновником фабрики "Венето", що випускає матраци.
Живе в колишній лазні
Сім років тому Одарич купив за $42 тис. колишню громадську лазню в селі Мошни під Черкасами. До того це одноповерхове приміщення площею 856 кв. м використовували як сушарку для риби. Сергій Одарич облаштував у ньому свій дім.
— Придбав цей будинок випадково, — каже. — Поїхав дивитися з товаришем хату, яку він хотів купити. Йому вона не підійшла. Нам сказали, є ще один об'єкт — прямо в сосновому лісі. Там така аура. Площа ділянки — 50 соток. Я сам потім вичистив там сміття, засіяв газони. Зробив басейн для рибок, альпійські гірки, посадив дерева. З друзями вечорами проводимо там виробничі наради, робимо барбекю.
У листопаді 2006-го Одарич вперше став міським головою Черкас.
1 
1
Коментарі
5