— Мамо, а ви вже картоплю викопали? — обнімає матір 25-річний Богдан Небилиця, колишній військовополонений. Стоїть на злітній смузі аеропорту "Бориспіль". Тут в обід 7 вересня приземлився літак із військовополоненими моряками та 11 українськими політв'язнями. Їх обміняли на громадян РФ, які воювали на Донбасі, та проросійських активістів з Одеси та Криму.
Інформація про обмін з'явилася на початку серпня, коли по телефону поговорили президент Володимир Зеленський і російський лідер Володимир Путін.
Переговори від України вели помічник Зеленського Андрій Єрмак і заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко. Решту членів переговорної групи тримають у секреті. Також не розкривають, хто безпосередньо вів переговори від Росії.
Обмін мав відбутися 29 серпня. Але в останній момент його призупинили росіяни — вимагали віддати бойовика Володимира Цемаха. В Україні жителя Сніжного підозрюють в участі у збитті пасажирського літака малайзійських авіаліній над Донбасом у липні 2014 року. Тоді загинули 298 людей.
Уранці 7 вересня до Москви за українцями відправили літак Ан-148 із президентського авіапарку. За росіянами до "Борисполя" прилетів Ту‑204 авіазагону "Росія".
Бранців про обмін попередили в ніч проти 7 вересня. Повернули навіть частину речей, що забрали при затриманні. Полоненим видали по 1,2 тис. руб. (460 грн. — ГПУ) "на дорогу".
Офіційно 24 моряки звільнили на поруки української Уповноваженої з прав людини Людмили Денисової. РФ також повідомила Морський трибунал, що звільнила військовополонених, як того вимагав суд у червні. Політв'язнів помилували указом Путіна.
Зі слідчого ізолятора "Лефортово" у Москві українці виїхали о 10-й. Їх годину возили з кортежем центральними вулицями міста. На під'їзді до аеропорту "Внуково" машини зупинили в лісопосадці — чекали на український літак.
Лайнери з "Борисполя" та "Внукова" злетіли одночасно — о 12:12.
— Хтось плакав, хтось плескав, коли вилетіли. Але в усіх був піднесений настрій, — говорить Кирило Тимошенко. — Я по гучному зв'язку, як стюардеса, пояснював, що ми робимо далі, як і куди їдемо. Перед посадкою запропонували всім трохи випити. Наливали українську горілку.
Зустрічати бранців у "Бориспіль" приїхали близько cотні родичів полонених. Їх централізовано доставили до злітної смуги й вишикували біля зони висадки. Журналістів поставили за невеликою огорожею.
Близько 12:00 прибувають міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і генеральний прокурор Руслан Рябошапка. Ховаються від спеки спершу в службових "Мерседесах", а потім — у залі офіційних делегацій терміналу "Б''. Між родичами ходить командувач військово-морських сил Ігор Воронченко.
Президент Володимир Зеленський прибуває останній — його кортеж заїжджає на злітну смугу, коли літак із бранцями йде на посадку.
О 13:45 білий Ан-148 зарулює на стоянку перед терміналом. Усі аплодують. Доки підганяють трап, до літака йде Зеленський. Спускаються Тимошенко та Єрмак. Наступним виходить капітан І рангу Денис Гриценко — він командував моряками під час проходу в Керченську протоку в листопаді 2018-го. Тисне руку та звітує. За ним офіцери — Роман Мокряк та двоє поранених моряків Юрій Без'язичний та Андрій Ейдер.
Жінки й чоловіки починають плакати, йдуть ближче до літака.
— Це повна переоцінка. Я маю тепер інший погляд на життя, — каже наймолодший моряк Андрій Ейдер, 19 років. — Хочу служити далі.
— Я зайшов у камеру і подумав: чому б не поголитися? А раптом завтра обмін? — згадує 21-річний Андрій Артеменко останню ніч у російській тюрмі. — І поголився, привів себе в порядок, ліг спати, як зазвичай, опівночі. О четвертій ранку будять і кажуть: з речами — на вихід.
За моряками виходять політв'язні. Виводять Станіслава Клиха, 45 років. Він опирається на плече лікаря. Погляд розгублений, не одразу впізнає літню матір. Але жінка хапає його за плече й цілує. Не відпускає.
— Синочку, синочку, — тільки й може вимовити.
Їх одразу проводять до "швидкої" та везуть до реанімації лікарні "Феофанія" — у Клиха ще в Росії діагностували психічні розлади.
— Станіслав у дуже тяжкому психологічному стані. Будьте з ним обережні, він дуже агресивний, — каже інший політв'язень, 55-річний Микола Карпюк. — Те, що я переніс, — це одна справа. А коли б ви побачили, що відбувається з ним — усі коліна, лікті просто зчесані. Порівняно з тим, що він пережив, мене навіть не піддавали тортурам.
Кримчанин Олександр Кольченко, 29 років, коли говорить, руки закладає за спину — тюремна звичка за п'ять років увійшла в його життя.
— Я планирую возобновить учебу и устроиться на работу, — розповідає.
21-річний Павло Гриб не подає руку президенту Володимиру Зеленському, коли виходить із літака.
— Не привітався, тому що не вважав за потрібне, — пояснює згодом Павло. — У тюрмі не готували до обміну. Привезли в "Лефортово" і кажуть: давай писати про помилування. Я не писав.
Одягнутий у футболку із зображенням поета Тараса Шевченка Володимир Балух, 48 років, постійно посміхається й тисне всім руки. У ній його судили в Криму.
— Найбільше мене підтримували листи від людей. Коли на грані, ти їх завжди чекаєш, кожну хвилину використовуєш і цим живеш, — каже Володимир.
Останнім літак покидає режисер Олег Сенцов, 45 років. Довго мовчки обнімає доньку, витирає їй сльози. Обнімає сестру Наталію Каплан.
— Навіть після визволення останнього полоненого наша боротьба не закінчується, — каже Олег. — До перемоги ще дуже далеко. Ворог сильний і здаватися не збирається. Але перемога буде обов'язково за нашою стороною. У нас немає іншого вибору. Слава Україні!
Моряків перед відправкою до "Феофанії" переодягають у військову форму. У терміналі вишиковують та під оркестр вручають чергові звання й державні нагороди.
Це були наші домовленості. Спершу ми говорили, що повертаються спочатку моряки, але потім вийшли на діалог про політв'язнів, — говорить президент Володимир Зеленський.
— Я дуже радий, що це була наша пропозиція про інший формат, доповнення до наших моряків — наших політв'язнів.
Знаю про кримських татар. Це другий етап, зараз будемо серйозно працювати і повернемо всіх наших людей. Звільнимо багато людей у Криму. Я не хочу говорити про рік-два-три. Ні, ми хочемо робити все дуже швидко.
286 українців перебувають у тюрмах Росії та підвалах окупованого Донбасу. 86 із них — це проукраїнські активісти й татари з окупованого Криму. Ще 200 — військові, які потрапили до російського полону з початку війни на Донбасі 2014 року, повідомляють у Службі безпеки України.
Від початку агресії із території РФ і тимчасово окупованих територій вдалося повернути 3280 українців.
У Росії вимагають виплат для Донбасу
Обмін утримуваними особами між Україною і РФ є позитивним сигналом. Про це заявили в міністерстві закордонних справ Росії.
"Для успішного вирішення комплексних проблем, що накопичилися на Донбасі, місцевим жителям потрібно припинення обстрілів, скасування торгово-економічної й транспортної блокади, відновлення соціальних виплат і пенсій", — йдеться у заяві.
Росії та Україні слід укласти міждержавну угоду, що дозволить припиняти кримінальне переслідування відносно громадян обох країн. Таку ідею висловила уповноважений з прав людини в Росії Тетяна Москалькова.
2 
1
Коментарі