Ексклюзиви
Вівторок, 14 листопада 2017 07:55

28 днів люди живуть у наметовому містечку під Верховною Радою

Автор: Сергій Старостенко
  Учасники акції протесту під Верховною Радою України 12 листопада вимагають прийняти закон про імпічмент президента. Обіцяють щотижня влаштовувати марш протесту, доки не виконають їхні вимоги
Учасники акції протесту під Верховною Радою України 12 листопада вимагають прийняти закон про імпічмент президента. Обіцяють щотижня влаштовувати марш протесту, доки не виконають їхні вимоги

— У Порошенка був шанс знайти свого Каху Бендукідзе (був міністром економіки Грузії. — ГПУ) й запустити реформи. Мені не цікаво, хто це зробить. Потрібен результат роботи, а його немає. Саме тому ночую під Радою в наметі. Не маю інших інструментів впливу на владу, — говорить 35-річний Євген Лук'янцев, директор київської автошколи, в наметовому містечку біля парламенту 9 листопада близько 19:30. Він очолює тут медіа-центр.

Наметове містечко біля Верховної Ради стоїть із 17 жовтня. Люди вимагають скасувати депутатську недоторканність, створити Антикорупційний суд, ухвалити закони — про вибори без мажоритарки і про імпічмент президента.

У Маріїнському парку понад 20 великих наметів. Із них угору через труби підіймаються шлейфи диму. Майорять прапори — синьо-жовті, червоно-чорні та Євросоюзу. Розвішані плакати "Мінські домовленості вбивають", "Путін повинен отримати по зубах". Посеред вулиці на розтягнутому екрані люди дивляться фільм "Дев'ять життів Нестора Махна" 2006 року.

— Тут і чай можна закип'ятити. Пічки й намети нам привезли люди з "Руху нових сил", — говорить киянин 34-річний Віктор Козицький.

Запрошує в намет. Найтепліше — біля буржуйки. Він сідає трохи далі від пічки в мисливське розкладне крісло. З ним двоє товаришів. Не називають своїх імен. На дерев'яних піддонах — 10 спальних мішків.

— Скільки людей тут ночують?

— Та коли як. І троє може бути, і 10. Хтось іде додому відпочити. У цьому наметі більшість — кияни, — каже Віктор.

Угорі світиться електрична лампа. Її прикриває клаптик ганчірки. Так не сліпить тих, хто спить.

— Працює кухня від батальйону "­Донбас". Вони нас кормлять три-чотири рази на день, — продовжує Віктор Козицький. — У готель "Київ" ходимо помити руки, ­посуд. Охорона пропускає. У них на ­першому ­поверсі є санвузол, в який можна вільно пройти. Один із готелів надає номер, і люди по черзі ходять туди митися. Не знаю, чи наші організатори платять за це.

На вул. Грушевського стоять польова кухня і кілька десятків наметів. На одному плакат: "Харків задніх не пасе". З нього виходить 58-річна Світлана Гнипа, колишній начальник Центру надання соціальних послуг із Харкова.

— Я допомагала соціальним сиротам. У цих дітей батьки є, але вони позбавлені батьківських прав. Одного такого хлопчика виховала. Він мене називав мамою. Це Влад Зубенко. Він — герой Небесної сотні, Герой України. Йому було 22 роки. Тому сьогодні я тут. Не можу зрадити ту золоту дитину.

Близько 21:00 поліція хоче перевірити наметове містечко. Хтось анонімно повідомив про замінування на телефон "102". Комендант Іван Слободяник скликає мешканців табору на збори на площі перед Верховною Радою. Журналістів не пускають.

— Хочете — пускайте. Зайдуть сюда "мусора" — я їду додому! — кричить чоловік із густим волоссям до плечей і кудлатими вусами. — Вибухівку сто тисяч раз можна було занести їхній агентурі й заховати. І тепер "знайдуть".

У табір йдуть кілька поліцейських із собакою. За півгодини обшуку нічого не знаходять.

О 22:30 біля сцени на варті стоять молоді чоловіки. Двоє в балаклавах — із Кременчука Полтавської області. Надворі стає прохолодно.

— Сейчас еще нормально. Будет зима — будем утепляться, — каже один. — Дело даже не в Порошенко. Людям денег не хватает, чтобы выжить. А потом удивляются, почему в стране такой высокий уровень криминала.

Зараз ви читаєте новину «28 днів люди живуть у наметовому містечку під Верховною Радою». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі