Банкова проти Кличка: "бій з тінню" триває

У сьогоднішніх драматичних подіях війни в Україні Банкова продовжує розпочату в 2019 році боротьбу за Київ.

Усі численні дії із залученням правоохоронців щодо вибивання з мерського крісла столиці Віталія Кличка результату не дають, але столичний човен і нерви розгойдують. Щоправда, буває, внутрішня буря вщухає, особливо, коли московити направляють свої ракети й дрони на Київ, - але не надовго.

От і червнева історія з обшуками у Київській міській державній адміністрації нагадала: Банкова вперто прагне покрити столицю виключно власним впливом.

То корупція, чи дискредитація?

Обшуки в кабінеті заступника голови КМДА Костянтина Усова проводили співробітники Державного бюро розслідувань. Чиновника підозрюють у системному вимаганні хабарів в автоперевізника. Вилучили телефони, компʼютер та особисті кошти.

За словами міського голови Києва Віталія Кличка, переважна частина кримінальних справ проти мерії є "політично заангажованими", мовляв, їх порушують лише з метою "дискредитації".

Коментуючи останні обшуки, Кличко заявив, що з 2000 року проти міської адміністрації Києва порушили 1200 кримінальних справ. Попри це, до суду дійшли лише вісім з них.

Сам же Усов заявив, що прозорість не завжди задовольняє гравців ринку. За його словами, міська адміністрація готова співпрацювати з правоохоронцями. Він додав, що якщо хтось із чиновників у Києві брав участь у незаконній діяльності, то "покривати" їх не будуть.

Це не перший обшук правоохоронцями підрозділів і чиновників міської ради столиці.

Кабмін "за базар" не відповів

Неприязнь до Кличка та його команди з боку Зеленського і ко - давня історія. Різні медіаресурси неодноразово повідомляли про плани Банкової роз'єднати посади мера Києва та голови Київської міської держадміністрації, щоб призначити головою КМДА свою людину.

Тож з самого початку каденції нового президента, в 2019 році Банкова вирішила суттєво послабити київського градоначальника саме руками Кабміну.

Однією з перших ініціатив новоствореного кабінету міністрів Олексія Гончарука стало позбавлення Кличка повноважень керівника Київської міської держадміністрації.

У відповідь Віталій Кличко звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) з проханням визнати протиправними дії уряду щодо внесення президенту України подання від 4 вересня 2019 року про його звільнення з посади голови КМДА.

Зацікавлені запаслись поп-корном в очікуванні подальшої розв'язки конфлікту. Однак окружний адміністративний суд міста Києва відклав розгляд справи по суті за позовом Віталія Кличка до Кабінету міністрів України та тодішнього глави уряду Олексія Гончарука, нібито з ініціативи самого ж позивача.

Одразу ж почало виникати запитання про реальну причину відтягування розгляду справи, важливої для української столиці.

Звісно, що десятилітні бої за владу під корінь підрубали судову гілку влади, а разом з нею можуть підривати, власне, й самі засади держави. А це не жарти. Однак, наразі мова про дещо інший характер спарингу на вищих щаблях влади.

Ще на початку своєї офіційної місії - наприкінці липня 2019 року – глава ОПУ Андрій Богдан пішов на відкриту конфронтацію з чинним мером столиці та главою КМДА Віталієм Кличком. І саме Андрія Богдана аналітики називали ініціатором зміщення Кличка шляхом розділення посади мера Києва та керівника КМДА. Мета цілком очевидна й зрозуміла, як тоді, так і сьогодні – вмонтувати в систему прийняття рішень щодо столиці креатуру президента.

Тоді ж на Банковій почали серйозно замислюватись і про дострокові вибори в Києві.

Але, коли на горизонті з'явився помічник президента Андрій Єрмак, маховик, запущений проти Кличка, почав уповільнювати оберти.

З одного боку зараз це виглядає як спроба тодішнього помічника президента Єрмака ситуативним, позірним захистом мера Києва Віталія Кличка, щоби, про всяк випадок, порозкладати яйця в різні кошики. З іншого – щоби підготуватись до наступу своїми методами. Адже згадані кроки уряду виявились слабкими перед юридичною та фактичною більш потужнішою позицією київської мерії. Подейкують, що Віталія Кличка консультують фахові закордонні радники.

А інші методи пресингу Київського міського голови, обшуки та підозри в корупції, як ми вже бачимо, старі, як світ і банальні, як параноя Путіна. Усе це родом із СРСР.

Кому війна, а кому – хлібна посада

Однак ідея відкусити шматок влади в мера Києва змогла реалізуватись із початком великої війни. З'явилася можливість законним шляхом призначити "свого" начальника Київської міської військової адміністрації.

Тут слід акцентувати увагу на різниці між двома органами — КМДА та КМВА. За законом "Про правовий режим воєнного стану" голови обласних та районних держадміністрацій автоматично стають начальниками відповідних військових адміністрацій. І це логічно: це не виборні посади, на них чиновники призначаються указами президента, якщо гаранту не подобається якийсь голова облдержадміністрації, він його просто замінює, а не запроваджує двовладдя. Інша ситуація — із мерами міст. Це виборні посади. І закон дає президенту право призначати начальником міської військової адміністрації не мера, а якусь іншу особу.

Відтак, очільником міської військової адміністрації Києва ОП призначили Сергія Попка.

Про нього загалом були непогані відгуки, але його посадили в крісло глави Київської військово-цивільної адміністрації з єдиною метою – мінімізувати впливи в столиці обраного мера Віталія Кличка. Ну не можуть його прибрати так, як прибрали голову міської ради Чернігова Атрошенка, бо це могло б спричинити політичний скандал міжнародного рівня. Адже Віталія Кличка добре знають у всьому світі. Тому вирішили зробити те, що колись робив Янукович, - розділити цю посаду.

Відтак Кличко відсторонений від виконання безпосереднього керівництва виконавчою владою в столиці. Він керівник публічної влади, хоча за звичкою за все від невдоволених киян "відгрібає" одноосібно.

Однак, у минулому, 2023 році, втілення своєї ідеї посилити контроль за мером Києва Віталієм Кличком Офіс президента вирішив забрати в Попка й передати комусь іншому. Сергій Попко, вочевидь, поміркована людина, а тому на роль "рекетнути" шматок повноважень не підходить.

Тож замість Попка розглядалось декілька кандидатів. Нова людина на цій посаді мала б реально повністю перебрати на себе функції управління столицею, зробивши з Кличка весільного генерала.

Одним з кандидатів назвали колишнього голову Луганської обласної військової адміністрації Сергія Гайдая. Після звільнення з посади очільника Луганщини його планували призначити послом України в Казахстані, однак, як розповіли джерела з середовища політиків, влада Казахстану не сприйняла його кандидатуру. Казахи хочуть бачити на цій посаді кадрового дипломата, а не представника військової адміністрації.

А щодо посади в мерії столиці, подейкують, Гайдай сам не захотів іти на протистояння з Віталієм Кличком. Сила чемпіонської популярності.

У будинку Кличка шукали сусідів

Отже всі сценарії виявити якнайбільше криміналу у діях столичної мерії розігрувались, зрозуміло, із залученням правоохоронців.

Бувало по-різному. Іноді сюжетна лінія була посередньою, а іноді - гострою. Як от, наприклад, у 2021 році, коли столицю два тижні буквально лихоманило від обшуків. Перевірялось усе, що стосується діяльності міського голови Києва Віталія Кличка та його команди.

Зокрема, обшуки проводилися у Київзеленбуді, в КП Спецжитлофонд, у Киїавтодорі, в Київському інституті земельних відносин, Київміськсвітлі, а також в департаментах земельних ресурсів і соціальної політики.

Також правоохоронці відвідали вдома й главу виконавчого комітету політичної партії УДАР, близького соратника мера Києва Віталія Кличка Артура Палатного.

Обшук був у будинку, де мешкає Віталій Кличко, хоча тоді в СБУ журналістів запевняли, що цей слідчий "візит" не стосується мера столиці, а його сусідів.

Сам Віталій Кличко вкотре назвав усі обшуки тиском на столичну владу і особисто на нього, а також придушенням місцевого самоврядування. Мовляв, обшуки пов'язані ще й з тим, що Київ вивчає питання про переформатування виконкомів райрад міста, таким чином, щоб "управління столицею не залежало від вказівок і волі Банкової".

Цікава деталь: кругом, де є і де були районні у великих містах ради, вони підзвітні міським радам, у Києві районні ради контролюються областю. Область у нас вся "зелена". Тому кастинг посад на керівництво райрадами в Києві проходить в ОП таким чином, зважаючи на тенденції, його глава Андрій Єрмак підминає під себе столицю. До речі, так само робив при Януковичу глава його АП Льовочкін.

Пристрасті за процесом

Гарний апетит ОП на позиції градоначальника Віталія Кличка підкріплюється можливостями, котрі надає посада мера великого міста, а тим більше столиці, бо вони перевищують доступне будь-якому міністру.

При чому, не після результатів, а в ході процесу. Не даремно ж бажання відібрати кермо Києва у Кличка не проходить у ОП, а наростає і переходить з однієї форми в іншу, як коронавірус.

Бо життя минає, а величезні ріки грошей перед носом плавають іншими курсами. Багато хто був би радий навіть без парасольки, - такої, з якою у відомій рекламі ширяла над Хрещатиком колишня кандидатка на посаду мера Києва Ірина Верещук, - вистрибнути зі своїх високих кабінетів прямо в крісло глави КМДА.

А головний трофей мера столиці - 60-мільярдний бюджет.

От і доводиться міському голові Кличку вкотре ставати в боксерську позицію. Для Банкової проблема ще й у тому, що мер столиці, який за першої каденції заручився підтримкою Петра Порошенка, - на останніх виборах мав заліковку, яка вже працювала на нього.

Політичний ринг за столицю

Тож у 2021 році в Кличка було два способи протистояти Банковій: воювати і спробувати стати всеукраїнським політиком чи домовлятися і, з великою долею імовірності, програти.

Напередодні 2022-го він вирішив по-чемпіонськи – воювати. Тоді ж мер Києва Віталій Кличко заявив, що його партія "Удар" уже готується до наступних парламентських виборів.

У областях кипіла робота з відродження регіональних осередків.

Йшлося також і про те, що Київський міський голова може стати й кандидатом на посаду президента. А це також дратувало Банкову.

Нагадаємо, популярність Віталія Кличка тривалий час трималась за рахунок молодіжного електорату, чималу частину якого на виборах президента підібрав Володимир Зеленський. У тому числі в Києві. Зважаючи на розчарування Зеленським у середовищі саме молодих виборців, і за умови вірно вибудованої виборчої стратегії, Кличко міг би в якості кандидата в президенти повернути собі втрачену симпатію цієї категорії електорату. Чи справді Віталій Кличко націлився на посаду президента, чи просто пішов би спаринг-партнером з більш рейтинговим кандидатом від демократичних сил, - це інше питання і, можливо, майбутнього часу. Адже рано чи пізно вибори неминучі. Тож, Кличко не малий подразник для Зеленського.

І сила позиції міського голови залежатиме від того, на скільки правильними та адекватними в протистоянні з Банковою будуть подальші його кроки.

Овації може отримати кожен. І прихильників може додатись кожному. Але у Зеленського важливий козир – всеохопна влада.

І йому так подобається самоорганізоване безмежне поле свого, суб'єктивного права.

До місцевої влади є питання, без сумніву їх треба ставити, але точно не більше, аніж до центральної. Тому – ОП потрібно навчиться дивитися в дзеркало.

І ще більше працювати на перемогу.

Вибори рано чи пізно будуть. І впевненості, що "зелена" доріжка ще раз простелиться у будівлі благ для обраних на Банковій та Грушевського немає. Он уже декотрі деталі Оману знову витягуються із запасних кишень. Скажімо те, що через три тижні після "легендарного" візиту чинного президента, Радбез прийняв рішення, за яким ракетні програми в Україні відтермінували до 2024 - го, а декотрі - до 2031 років. Якщо такі факти звучатимуть частіше й гучніше, то питання чи варто чинним при владі йти на вибори можна буде й не ставити. А вони знову взялися з'їдати Кличка.

×