Незалежна Україна – запобіжник великої війни, геноциду та голоду в Європі, а в перспективі – і на всій планеті. Події 2022 року продемонстрували це настільки ясно, що тут нема про що сперечатися. Поки ми тримаємося – у світу є надія; впадемо – масштаби катастрофи буде важко собі уявити. Однак абсолютно те саме можна сказати і про ситуацію столітньої давнини. Те, що Україна не зуміла зберегти проголошену 1918 року незалежність, стало трагедією не лише для неї, а для всієї Землі – навіть якщо про це ніхто тоді не здогадувався.
Україна проголосила незалежність 22 січня 1918 року – першою в Центрально-Східній Європі та другою серед колишніх імперських периферій взагалі (раніше впоралася лише Фінляндія, але вона і до того мала власну державність в межах імперії). Київ невипадково став центром координації визвольних рухів в Росії. Українська Народна Республіка була взірцем для державотворення сусідів – білорусів і кримських татар. Відчайдушна боротьба українців за свою незалежність змусила більшовиків піти на поступки в національному питанні – проголосити радянську Україну, визнати її незалежність, а СРСР утворити як формально рівноправну конфедерацію. Без українського прецеденту решті підкорених червоними росіянами народів не випала б навіть автономія.
Навіть в цілому програвши війну за незалежність, українці змогли покращити своє становище і надати СРСР "людського обличчя" хоча б на перше десятиліття
Отже, навіть в цілому програвши війну за незалежність, українці змогли покращити своє становище і надати СРСР "людського обличчя" хоча б на перше десятиліття – НЕП, коренізація тощо. Втім, навіть за цей "успіх" довелося заплатити мільйонами жертв війни, голоду та червоного терору.
Однак поразка є поразка, і УРСР – не УНР, тому в критичний момент українці виявилися неспроможними захиститися від тоталітарної держави. На рубежі 20-х і 30-х років була згорнута українізація, потім вибірково репресовані найзаможніші селяни ("куркулі"), а за ними вбиті Голодомором мільйони людей. У цей же час почалася тотальна деукраїнізація Кубані. Українці опиралися, навіть піднімали повстання, але сили були занадто нерівними.
Після невеличкої паузи – Великий терор, який особливо сильно вдарив по культурній еліті (до речі, ідентична ситуація була у кримських татар – там за один день у 1937 році винищили чи не весь інтелектуальний цвіт нації). А не встигли охолонути стволи нквдшних наганів – почалася Друга світова, і коток репресій пройшов уже по Західній Україні – від виселення "небажаних елементів" до розстрілів в тюрмах.
Чи можна було якось запобігти цим трагедіям українства, які сукупно забрали життя понад 7 млн людей? Питання не риторичне: в реальних умовах – ні, у випадку збереження незалежності – так.
Життя під польською владою на Волині та Галичині було не мед – але там і близько не сталося того, що пережила Наддніпрянщина
Життя під польською владою на Волині та Галичині було не мед – але там і близько не сталося того, що пережила Наддніпрянщина. Отже, безсумнівно, якби Україна зуміла відбитися від червоної Росії, наші втрати були б на порядок меншими. Наприклад, у разі перемоги нашої союзниці Німеччини у війні. Або поразки більшовиків і тотальної дезінтеграції Росії.
Однак незалежна Україна стала б порятунком не лише українців (в широкому сенсі – тобто всіх її жителів), але і Європи, а в перспективі – і світу.
Найбільша в історії західної Євразії катастрофа – Друга світова війна – стала можливою лише тому, що її настання активно підштовхували з обох боків. Німеччина з Італією прагнули переглянути результати попередньої війни, а СРСР – зруйнувати світ західного капіталізму взагалі.
Цілком очевидно, що реваншизму країн "осі" цілком вистачило б для розв'язування війни як такої: Муссоліні марив Середземномор'ям, а Гітлер – східним "життєвим простором" незалежно від намірів Сталіна. Але не менш суттєвою (хоч і менш очевидною) є радянська відповідальність за війну.
По-перше, саме більшовицький переворот 1917 року, розпочата ними громадянська війна, звірства червоного терору та, що найважливіше, спроби вторгнення в Угорщину 1919-го та Польщу 1920 року викликали зворотну реакцію в Європі. Саме ультралівий радикалізм в Росії та його епігони в Німеччині, Угорщині та Італії ("червоне дволіття") призвели до посилення популярності ультраправих радикалів. Без Леніна не було б Муссоліні та "Майн Кампф".
По-друге, Радянський Союз на своїй території упродовж 20-х років в обхід умов Версальського миру кував німецьку воєнну міць. Та й "цивільна" торгівля з німцями активно велася до приходу нацистів до влади.
По-третє, у боротьбі за чистоту лав Сталін не дозволяв німецьким комуністам об'єднатися із соціал-демократами, чим полегшив перемогу НСДАП на виборах.
По-четверте, і це вже визнано в резолюції Європарламенту, саме змова Сталіна з Гітлером у серпні 1939 року відкрила шлюзи Другої світової війни. Гітлер напав на Польщу не тому, що не вірив в погрози Британії з Францією, а тому, що міг знехтувати ними. Пакт Молотова–Ріббентропа усував небезпеку війни на два фронти.
І, нарешті, по-п'яте, з 17 вересня 1939-го до 21 червня 1941 року СРСР був цілком відкритим союзником Райху, за що у 1940 році ледь не зазнав англо-французьких бомбардувань (операція Pike). Польщу Берлін і Москва ділили спільними зусиллями, та й потім радянське паливо плескалося у баках німецьких танків і літаків.
Гітлер, можливо, почав би війну і без Сталіна. Але точно без радянської допомоги Німеччина не підкорила б Європу
Коротше кажучи, Гітлер, можливо, прийшов би до влади і без Сталіна та навіть почав би війну. Але точно без радянської допомоги Німеччина не підкорила б Європу. Без радянської сировини у Райху не було б сил для атаки і на сам СРСР, а без захоплених на кордонах припасів – ресурсів для подальшої кампанії.
Ну і зрозуміло, без настільки повномасштабної війни не було б і трагедії Голокосту та інших масових убивств поза німецькими кордонами. Залишилися б живими і 8 мільйонів мешканців України.
А всього-то варто було Україні зберегти незалежність, як жодної радянської імперії не виникло б. Лише підкорюючи Україну, Росія набуває достатньої потуги для вторгнення в Європу – як було у XVII столітті з Гетьманщиною та у ХХ столітті– з УНР.
Далі – без війни не було б і поділу Європи на дві частини, трагедій Берліна-1953, Будапешта-1956 і Праги-1968. Без комуністичної імперії не було б Холодної війни та вторгнення в Афганістан.
І, найімовірніше, теперішньої війни теж не було б.
Отже, незалежність України з 1918 року вберегла б світ і від війн, і Голодомору з Голокостом, і від решти жахіть. Падіння України автоматично означало посилення Росії – ну а далі ви і самі все знаєте.
Україна бореться не лише за саму себе – вона вберігає всю Європу, а в перспективі й світ від російської агресії. А то і від нової світової війни
І це підводить нас до розуміння справжньої важливості нашого сьогоднішнього опору. Україна бореться не лише за саму себе – вона вберігає всю Європу, а в перспективі й світ від російської агресії. А то – і від нової світової війни.
Уявімо на секунду, що Київ упав за три дні. Наступною жертвою стала б Молдова – на неї вистачило б і трьох годин. А далі? А далі, розсмакувавши перемоги, Путін вдерся б до Естонії. Після цього Заходу, яким ми його знали, прийшов би кінець. Або в НАТО проковтнули б окупацію території їхнього члена (естонців менше, ніж мешканців Донецької агломерації, вони самі не впоралися б) і тоді світ занурився у хаос із перспективою Третьої світової в подальшому. Або Альянс відповів би, і Третя світова почалася б негайно. Спостерігаючи за виступами багатьох "голубів" на Заході, я все більше переконуюся, що між війною і ганьбою вони спочатку обрали б ганьбу, а війну отримали на додачу.
Але опір українців зламав цю схему, і саме тому, що ми завзято боронилися самі, нам почали допомагати інші. Без нас за нас ніхто б не впрягався. І допоки Україна зберігає свою незалежність – Третьої світової не буде. Як не буде повторення Голодомору і Голокосту.
Цінуйте нашу незалежність – на ній опертий мир у всьому світі.
1 
1
Коментарі