"Зустрічалися три роки, але розійшлися. Я хотіла закінчити коледж"

 

— Моя мама досі шокована. Бо не уявляла, що так оригінально освідчаться молодшій доньці. Її і мене тепер люди на вулицях упізнають, вітають, — розповідає 20-річна Наталія Олійник із міста Калуш Івано-Франківської області.

Їй запропонував стати на рушник військовослужбовець Михайло Найда, 24 роки.

— Познайомилися через спільного друга на каві в місцевому кафе, — каже Наталія. — Із Михайлом мені одразу стало цікаво. Запропонував зустрічатися. Здається, що вже тоді його полюбила. Він щирий, відвертий. Ніколи не скаже зайвого. Поводиться як справжній чоловік. Зустрічалися три роки, але розійшлися. Я хотіла закінчити коледж, зосередитися на навчанні. Михайло був активним учасником Майдану. А потім у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади пішов на схід.

Повістку Найда отримав торік у серпні. У січні з іншими військовослужбовцями потрапив в оточення під Дебальцевим.

— Найтяжче було в часи так званого перемир'я. Поруч гинули побратими, а зрадливі штабуни забороняли відкривати вогонь у відповідь, — згадує Михайло. — Потім було Дебальцеве, де нас списали. Навіть повідомлення у ЗМІ з'явилося, що хлопці 128-ї бригади вже ­"200-ті". Зв'язку з рідними не мали. Лише завдяки Божій милості вийшов живий і неушкоджений. Постійно думав про Наталю. Мріяв, як повернуся додому, подзвоню їй.

— А я не знаю, як прожила цей період, — говорить Наталія. — Коли дізналася, що під Дебальцевим посилюються обстріли і хлопці 128-ї ­бригади, серед яких і Михайло, фактично в кільці, руки опускалися. Молилася всі дні й ночі, щоб повернувся живим. Коли після всього побачила, зрозуміла — без нього вже бути не можу.

Повернувшись на ротацію, Найда вирішив освідчитися, одружитися і піти навчатися.

— Розпочав із навчання, — розповідає Михайло. — Цим також завдячую своїй Наталі. Мав незакінчену середню освіту. Дівчина переконала, що потрібен якийсь багаж знань за спиною. Так як Наталка поступила у Львівську політехніку на дизайнера, вирішив разом із нею піти вчитися до Львова. Поступив у техніко-економічний коледж від її вузу на будівельника. Після вступних іспитів продумав сценарій освідчення. З начальником пожежної частини домовився за машину, а з керівником калуського автомайдану — за оркестр. Щоправда, з оркестром швидко передумав. Було б багато шуму. Хотів романтики, тому запросив одного трубача. Кохану попросив, щоб дочекалася мене вдома. Пожежною драбиною дістався до її вікна на п'ятому поверсі. Подарував квіти. Запитав, чи стане моєю дружиною. Вона погодилася. Коли спустилася до мене, випили шампанського.

За кілька днів після освідчення Михайла викликали до військової частини 128-ї гірсько-піхотної бригади під Виноградовим у Закарпатській області.

— Весілля відклали, бо у вересні Михайла можуть знову відправити на схід. Доки не повернеться, планувати забаву не хочемо, — пояснює Наталія. — Хочеш насмішити Бога — розкажи йому про свої плани. Коли будемо разом, організуємо весілля. Запросимо багато гостей і поїдемо на відпочинок.

×