Зоряна Крисько, 21 рік, із села Дубаневичі Городоцького району Львівської області розшукує батька. 53-річний Микола Рибак 16 років тому покинув сім"ю.
"Я хочу знайти тата! — пише Зоряна у листі до редакції. — Батьки розлучилися, коли мені було п"ять років. Тато пив. Коли бракувало грошей на випивку, виносив речі з дому. Останній раз бачилися, коли він хотів мого старшого брата Юру з балкона другого поверху скинути. У той час мама була на роботі, нас врятувала сусідка. Торік у жовтні я вийшла заміж і вирішила його розшукати. У 1990-х роках ми зверталися у Бориславський міськвідділ міліції, правоохоронці його нібито розшукали у Грузії. Та не відомо, чи то був тато. Із рідні його ніхто не зустрічав".
Зоряна із 50-річною матір"ю Галиною Василівною та братом Юрієм, 29 років, жила у місті Бориславі Дрогобицького району Львівської області. Після весілля переїхала до чоловіка Романа у село Дубаневичі.
— Моя мама все життя пропрацювала на фабриці тканих матеріалів, — розповідає Красько. — Отримала двокімнатну квартиру. Батькову за несплату комунальних послуг судовиконавці забрали.
Галина Василівна родом із села Кащенці Білогірського району Хмельницької області. Із Миколою Рибаком познайомилася, коли він проходив строкову службу на Хмельниччині. Після одруження переїхали до Борислава, жили в однокімнатній квартирі. У Рибаків народилися двоє дітей. Чоловік став пиячити, у нього почалися психічні розлади. 1993 року дружина подала на розлучення. Із дітьми переїхала до кімнати у відомчому гуртожитку.
— Батько тричі не з"являвся на суд, — веде далі Зоряна. — Шлюб розірвали без нього. Відтоді батько зник із Борислава. Від нього не отримали ні листа, ні відкриточки, ні звісточки.
Микола Рибак замолоду осиротів. У батьків він був одинаком, тому крім рідної тітки та її доньки родичів більше не має. Із двоюрідною сестрою Надією Смаркуцькою, 53 роки, із міста Стебник Дрогобицького району стосунків також не підтримує.
Я не можу жити і не знати, чи живий він
— Коли виходила заміж, на весіллі так бракувало батька, — зізнається Крисько. — Усі знайомі кажуть, що дуже на нього схожа. А я не можу жити і не знати, чи живий він. Може, йому зараз потрібна допомога. А може, йому вдалося створити нову сім"ю, і у мене є брати й сестри. Ми з Юрою усі погані вчинки пробачили йому, забули образи. Чоловік мене підтримує і розуміє — торік він поховав свого батька. Та й мама не проти відновити дружні стосунки.
— Цей випадок непростий, адже пройшло 16 років, — говорить 45-річний Ігор Гнат із "Регіонального Центру соціальної адаптації", що займається пошуком українців за кордоном. — Якщо зниклий чоловік не контактує з родичами, слід з"ясувати, з ким товаришував. Дізнатися, чи він живий, допоможуть працівники міліції. Треба повторно написати заяву до міськвідділу. Версію щодо проживання цього чоловіка у Грузії варто перевірити через її посольство в Україні. За 16 років він міг отримати громадянство цієї держави, тому працівники МВС Грузії зможуть установити особу людини.
3 
1
Коментарі