— Нещодавно намагався порахувати, скільки трипільських черепків за всі роки знайшов. Близько чверті мільйона буде. Лежать у музеях, наукових фондах. Додому нічого не несемо. Хіба що каміння з річок привожу, — усміхається кандидат історичних наук 61-річний Михайло Відейко з Києва. 45 років займається археологією. Уперше поїхав в експедицію школярем. Спеціалізується на трипільській культурі. Дружина — історик. Вивчає магічні уявлення трипільців.
Михайло Юрійович проводить на подвір'я власного дому. Сідаємо за дерев'яний стіл під диким виноградом.
— Вразили розкопки скіфських курганів під керівництвом археолога Віктора Клочка 1983 року, — згадує Відейко. — Копали ціле літо до пізньої осені в Черкаській області. Побачив, як ховали небіжчиків. Воїна обов'язково клали з мечем. Поряд знайшли амфори, вістря стріл, панцир, бойовий молот. Поховання було пограбоване в давні часи. Знайшли підкопи грабіжників. Там вони загубили золоті бляшки — витягали розшитий золотом одяг.
Під час розкопок до нас підходили місцеві. Один чоловік розповідав, що його дід тут шукав коштовності — не знайшов.
Михайло Юрійович побував у більш ніж 60 експедиціях.
— Їздив на розкопки до Польщі, — продовжує. — У 1990-х росіяни будували газопровід до Німеччини берегами річок. А люди здавна селились саме в таких місцях. На трасі шляхопроводу знайшли археологічні пам'ятки. Москалі "влетіли" по-чорному. За польськими законами, будівельник має повністю оплатити археологічні дослідження.
Таких масштабних розкопок доти не бачив. Розрили автостраду 13 метрів завширшки. Ділянка — 2,3 кілометра завдовжки. Мені дали команду робітників. За два тижні вивчив польську на початковому рівні.
Побачив археологічний музей просто неба — неоліт, бронзова доба, Середньовіччя. Відкопали давні ремісничі майстерні, предмети побуту. На моїй ділянці знайшли колодязь IV тисячоліття до нашої ери. Це була діра в землі діаметром у 80 сантиметрів. Усередину залазив найменший робітник. Шукав на дні залишки посуду.
Здається, археологічні знахідки — суцільне сміття. Уламки глиняного посуду інколи нагадують щебінь. Із сотні таких збирають сам предмет. Якщо натрапляють на вінця виробу — успіх.
— У наших музеях повно мальованого трипільського посуду. Всі дивуються, як зроблений, — додає Михайло Юрійович. — Лише 2013-го на Черкащині знайшли гончарні горна, де його випалювали. Такі були відомі з часів античної Греції. Трипільські — на дві тисячі років давніші. Один такий я розкопав. Це складна теплова споруда з кількома камерами.
Для мене ця знахідка — знакова. Як і найбільший в Європі стародавній храм, збудований трипільцями. Його розкопали спільно з британцями на рік раніше на північних межах Кіровоградської області. Мав 20 на 60 метрів. В Європі про споруди тих часів і такого розміру до того не знали. Вважали, що давні люди не будували храми. Мали святилища, капища. А самі були тупі.
Я ж на прикладі трипільської культури зрозумів — історія не йде по прямій. Є спалахи цивілізації та згасання. І так було чотири чи п'ять разів, починаючи від трипільців.
Носить лицарські обладунки
Біля дому Михайла Відейка обладнали майстерню. Там виготовляють лицарські обладунки XVII століття, епохи вікінгів, римлян. Михайло Юрійович показує залізний шолом темно-коричневого кольору. Має тонку пластину для захисту носа.
— Займаюся експериментальною археологією, — пояснює чоловік. — Консультував при створенні трипільських жител і кераміки, відтворенні одягу трипільців. Потім захопився реконструкцією середньовічних боїв. Тричі брав участь у реконструкції Грюнвальдської битви. Відбулася 1410 року між литовцями і поляками на території нинішньої Польщі. Частину обладунків зробив сам. Щось замовив. У тогочасному одязі важко рухатись. Спорядження могло важити до 50 кілограмів.
6 
35413
Коментарі