— У Матвійка почався цироз. Ставимо крапельниці по 6–7 годин на день. Руки сколені, тому ставлять у ніжки. Коли бачить медсестру, починає плакати. Знає, буде боляче, — каже 26-річна Христина Швиркунова з села Нагріна Самбірського району на Львівщині. Вона — тітка Матвія Дюка, 8 місяців. Має атрезію жовчовивідних шляхів. З організму не виводиться жовч, отруює хлопця зсередини. Врятувати може трансплантація печінки в Бельгії.

Зустрічаємося з Христиною в кафе у центрі Львова. Жінка тримає теку. Вбрана у шорти та футболку.

— В пологовому казали, дитина здорова. Виписали з жовтяницею, але місяць-два просили почекати. Мовляв, буває. Про атрезію жовчних шляхів дізналися, коли Матвію було 2 місяці. У 6 місяців нам сказали пересаджувати печінку. Ми почали бити на сполох. Розміщували інформацію в соціальних мережах, ходили по селу й збирали кошти, — розповідає Христина. — Вирішили зробити одну операцію, щоб уникнути пересадки. Оплатили приїзд польського лікаря. Покращення не настало. Животик ще більше виріс, затримується водичка.

Матвійчику стає щораз гірше, за аналізами. Наша лікарка говорить, 15 серпня повинні бути в Бельгії. А до 20 серпня має бути вся сума — 130 тисяч євро.

Сестра Юлія — сумна. Питає: "Христь, що буде далі? Що ми зробимо?" Лягаєш спати й думаєш, чи доживе Матвійко до завтра.

Усі його чекали. Скільки було радості, коли вперше засміявся. І зараз коли спить, то усміхається. Кажемо, з ним ангели бавляться, — Христина витягує мобільний телефон, щоб показати фото Матвія. Він у неї на заставці екрану. — Матвійко любить воду. Її майже не бачить. Ми постійно в лікарні. Прийдемо, біля раковини пообтираємо. А він ручки тягне до крана — знає, як вмивати личко. Роман йому каже: "Я обіцяю, поїдеш на море. Плаватимеш і матимеш води стільки, скільки захочеш".

Любить мамині колискові. Юля вивчила пісню з серіалу про Роксолану "Люлі, люлі, люлі, налетіли гулі". Завжди співає йому. У нього одразу стають великі очі, береться руками за волосся Юлі й слухає.

Батьки хлопця були однокласниками. Побралися 2015-го.

— Роман один із перших пішов на війну, — додає Христина. — Був у найгарячіших точках. Перед весіллям приїжджав додому на місяць-два. І після весілля його одразу забрали. Юля майже всю вагітність проходила сама, сумувала. З іншого боку, тішилася, бо Матвійка чекала. Хотіла першого хлопчика.

Охочі допомогти Матвієві Дюку, ­можуть переказати гроші на картку Приватбанку: 5168 7573 2408 7818 Дюк Юлія Володимирівна (мати).

×