Минулого четверга пополудні 67-річний Ігор Хоменко на пляжі столичного Гідропарку скидає куртку, штани, светр, сорочку та чорні плавки. Кілька хвилин голяка плаває у Дніпрі. Сезон моржування відкрив у жовтні.
— Моржую 30 років, — Ігор Данилович виходить із води, накидає на плечі бавовняний халат. Починає пританцьовувати. — Раніше постійно спортом займався — плавав, грав у баскетбол та теніс. 1980-го почали боліти ноги. Лікар поставив якийсь складний діагноз і сказав, що відтепер буду його постійним клієнтом. Я почав кожного ранку купатися у холодній воді. Вже й забув, як до тої лікарні їхати. Як заходжу у воду, здається, що стаю юнаком і тепер всі дівчата моїми будуть. Живіт втягується, спина розправляється. Хоч на танці йди і любу баришню запрошуй.
Ігор Данилович дістає із пакета термос із малиновим чаєм. Наливає у пластиковий стаканчик.
— Тепер здається, що я у парній, — підморгує. — Раніше мої діти моржування не признавали. Казали: "У нашого діда на старості криша поїхала". Та минулого року донька вибачилася. Щось вона довго хворіла — то грип, то застуда. Я її за півгодини вилікував — змусив умитися холодною водою і побігати навколо будинку в 30-градусний мороз. Більше мікроби до неї не чіплялися. Свого онука, як йому було три місяці, почав купати у прохолодній воді. Батьки про це й не здогадувалися. А тепер мені дякують, бо хлопчик здоровеньким росте.
На пляж прибігає захекана Алла Іванівна, 63 роки. На ходу роздягається. 5 хв. плаває брасом уздовж берега.
— Зайнятися моржуванням порадила сусідка. У неї після цього тиск нормалізувався, серце перестало боліти. Вранці йду до колонки. Набираю два відра води. На дитячому майданчику біля будинку скидаю одяг і виливаю на голову воду. Наче на світ заново народжуюся.
На лавці біля Алли Іванівни розкладають речі четверо жінок. Вони купаються тут регулярно під час обідньої перерви.
— Працюємо біля метро Лівобережна, — розповідає 31-річна Тетяна. — Нам сюди 5 хвилин їхати. Наші співробітники у цей час йдуть кави попити і покурити, а ми своє здоров'я зміцнюємо. Нас шеф за це хвалить, бо ніколи на лікарняних не буваємо.
Заходять у воду в купальниках.
— Хлопці з нашого відділу знають, чого ми сюди їздимо. Боїмося, що голими нас познімають, а потім увесь офіс сміятиметься, — пояснює Тетяна.
За ними спостерігає 78-річний Іван Дяченко. Потирає руки, підкручує сиві вуса. Каже, приходить сюди майже щодня, щоби подихати свіжим повітрям та помилуватися дівчатами.
— Жінка давно померла, діти в Росії живуть, до мене рідко навідуються. Удома супчику зварю, телевізор подивлюся і сюди їду. Тут хоч на людей подивлюся, а то у чотирьох стінах здуріти можна. Помітив, що в холодній воді дівчата менше люблять купатися. Приходять в основному пенсіонери. Чоловіки такі безсовісні — труси знімають. Не раз робив їм зауваження, щоб сором свій хоч рукою прикривали. Раз якась компанія прийшла. На чотирьох чоловік розпили пляшку коньяку і давай моржувати. То в одного у воді інсульт стався, ледь урятували. Алкоголь судини розширив, а він — у холодну воду. Раз один чоловік у чорному костюмі з краваткою прийшов. Скупнувся, а тоді до мене йде. Суне у кишеню 5 гривень і каже: "Чого ви, діду, тут сидите? Біжіть собі пива купіть".
3 
1
Коментарі