— Як побачила своє прізвище серед переможців, очам не повірила. Подзвонила синові, й він засумнівався, що то правда. Раніше вже було таке. Отримувала листа з якогось розіграшу, ніби виграла телевізор. Я чекала на нього, та марно, — розповідає 63-річна Зеновія Зозуляк із села Міжріччя Івано-Франківської області.
Вона передплатила "Газету по-українськи", надіслала на адресу редакції передплатну квитанцію і виграла 500 грн.
— Коли отримала гроші, похвалилася сусідам. Про мене гуділо все село. За виграш хочу купити собі міксер. Він коштує 1100 гривень. Решту суми докладу з пенсії. Боялася виграти путівку в санаторій.
"Газету по-українськи" Зеновія Зозуляк читає понад 10 років.
— Її порадила мені керівник нашого поштового відділення Ольга Костів. Виписую одразу на рік. Подобається, що вказують вік героїв. Одразу уявляєш, яка людина — молода чи вже літня. Починаю читати з гороскопа чи прогнозу погоди, — продовжує.
— Після школи я пішла навчатися на продавця. Робила спочатку в промтоварному магазині. Потім перейшла у продуктовий. Віддала роботі 42 роки життя, а заробила 1,5 тисячі гривень пенсії.
2008-го Зеновія Зозуляк поховала чоловіка.
— Із Богданом прожили 29 років. Він з нашого села. Був на рік за мене старший. Після одруження жили трохи біля моєї матері. Коли сину виповнилося півроку, переїхали до свекрухи. Жили з нею сім років. Була добра. Ми з нею ніколи не сварилися. Згодом перебралися в свою хату. Виховали трьох синів. Богдан робив на водоканалі оператором. Одного разу пішов уранці на роботу й не повернувся. Вийшов з товаришем на вулицю, присів — і зупинилося серце. Йому було 55 років. Це сталося 6 жовтня. Після похорону одна жінка каже: "Ви ж цього дня одружилися". Я чогось одразу й не згадала. Пішла по свідоцтво. І справді, стоїть дата 6 жовтня 1979 року.
— Живу тепер одна, — розповідає Зеновія Федорівна. — Діти поодружувалися. Старший син Андрій живе в нашому селі. Середній Роман — у Львівській області. А найменший Дмитро в Чехії квартиру купив. Маю семеро онуків.
3 
1
Коментарі