22-річні Володимир Ключенко і Аделіна Бодян познайомилися у Києві під час помаранчевої революції. Володимир приїхав з Івано-Франківська, Аделіна — з молдавського села Балківці Новоселицького району, що на Буковині. За рік вони збираються побратися.
Зустрічаємося з Володею у двоповерховому напівособняку. Він мешкає тут з батьками. Сім"я Ключенків займає другий поверх. Іще перебудовують під третій мансарду.
— Залишилося постелити ковролін і поклеїти шпалери, — хвалиться Володимир.
Каже, як завершать ремонт, забере Аделіну. Зараз дівчина закінчує Чернівецький університет, учиться на прикладного математика. Живе там у гуртожитку, із сестрою-близнючкою Аурікою.
Ключенко — успішний менеджер. У одній із франківських фірм збуває металопластикові вікна.
— Шеф здивувався, коли я вступив до економічного інституту. "Нащо тобі це, — питає. — Хіба я погано плачу?"
Розказує, що вклав гроші в нову однокімнатну квартиру в спальному районі Франківська. За рік будівельники здадуть той будинок.
— Отоді й одружимось. Аделіна якраз закінчить вуз.
Телефонує дівчині з мобільного.
— Буна зіва, — здоровається по-молдавськи. — Чі фачі? (Доброго дня! Що робиш? — "ГПУ"). — Зайнята, реферат про шахи пишеш? Молдавську мову вивчив, — відкладає телефон. — За Аделіниними жестами. Ми вирішили, що наші діти розмовлятимуть українською і молдавською. Аделіна ще французьку знає. На революції французьким журналістам у Києві перекладала.
Націлувалися, аж губи порозпухали
На вихідні їздимо по черзі одне до одного, — розповідає. — Беру таксі, і за дві години вже у Чернівцях.
Каже, що мати нареченої Сильвія зараз — у Італії, доглядає хвору жінку. А доти працювала фельдшером у селі.
— Батько Віктор Петрович не хоче відпускати доньку. Каже, щоб я перебирався у Чернівці. Але я тут непогано заробляю. Більше, ніж майбутня теща за кордоном. І жінку влаштую. Я його розумію: Ауріка виходить заміж у Городенку, Аделіна — у Франківськ.
На письмовому столі стоїть фото закоханих. Поруч — розкрита книжка з економіки. Володимир лукаво позирає на знімок.
— Узагалі 2004-го я їхав у Київ до іншої дівчини — Галі. Ми були партнерами у бальних танцях. Галя поїхала на Майдан, я — за нею.
Витягає з шафи помаранчевий поліетиленовий прапор із символом "Так!". На ньому маркером виведено "Івано-Франківськ — за Ющенка!".
— А це працівники офісу поставили автографи, — показує з десяток підписів. — Коли збирався до Києва, шеф дав 400 гривень і цей прапор. Зробив мене офіційним делегатом від фірми.
Каже, що в Києві йому доручили працювати у Будинку профспілок.
— Дві ночі спав на стільчику. Жах. Народу купа, і всі знімають черевики, — сміється. — А Галя жила в наметовому містечку. Три дні не могла добратися до мене. Ми з Аделіною розселяли людей. На бейджику в неї значилося "Одеса". Думав — одеситка. А вона в Одесі була спостерігачем на виборах.
Каже, що у Києві дівчину оселили на квартирі. Вона покликала Володимира ночувати.
— Дорогою купив їй п"ять метрових білих троянд. Доки їхали в маршрутці, Аделіна заснула в мене на руках... А третього дня прийшла Галя. Хотіла мене обняти. Я їх познайомив.
У Києві Ключенко був три доби. А тоді повернувся додому.
— Мама подзвонила: негайно приїжджай! Батькові погано, за тебе переживає. Та у Франківську я витримав півтора дня. А тоді знову поїхав у Київ. Націлувалися на Майдані на все життя — аж губи порозпухали.
1984, 29 травня — Аделіна Бодян народилася у селі Балківці Новоселицького району на Буковині
1984, 25 вересня — в Івано-Франківську народився Володимир Ключенко
2001 — працює заступником головбуха у магазині "Бджілка"
2002 — Аделіна вступила на математичний факультет Чернівецького університету
2004 — Володимир вступив на заочне відділення економічного факультету Івано-Франківського інституту економіки, права і будівництва
2004, 25 листопада — познайомилися на Майдані
2005 — Володимир вклав гроші в однокімнатну квартиру в Івано-Франківську
2 
1
Коментарі