
"Онучці Інні 35 років, а досі незаміжня, — розповідає в листі 70-річний Ігор Леонідович з Одещини. — Закінчила інститут, має гарну роботу, але з чоловіками їй не везе. Позустрічається трохи і розходяться. А мені вже правнуків побачити хочеться. Може, їй пороблено? Торік сіла на дієту. Стала дуже дратівлива і зла".
Листи коментує столичний біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує правицею зимове фото Інни. Дівчина у чорному пальті, навколо шиї — довгий плетений шарф.
— Інна два роки житиме цивільним шлюбом зі своїм начальником, — каже біоенергетик. — Він боятиметься розлучитися зі своїм холостяцтвом. Заміж покличе, коли онучка завагітніє. Правнуків дочекаєтеся. Ще на весілля вас покличуть. Жити будете майже 100 років.
"З чоловіком Іваном у цивільному шлюбі прожили 11 років, — пише житомирянка Валентина, 54 роки. — У квітні він вирішив повернутися до своєї першої дружини. Мені нічого не говорив, а сам перевіз її до свого батька і жив паралельно: то з нею, то зі мною. Не уявляю, що маю робити. Чи триматися за нього, чи вигнати з дому?"
З Іваном жити не будете. Довго сумувати за ним теж не раджу. Протягом усього часу, доки жили разом, він мав стосунки на стороні. Відпустіть до колишньої дружини. Свою долю вам ще судилося розділити з чоловіком, який на 5 років молодший. Не спішіть переїжджати до нього. На новому місці важко буде влаштуватися на роботу. Жити на дві хати доведеться до двох років. Потім можете узаконити стосунки. Не зважайте на те, що подумають про вас інші.
"У сестри постійно болить шлунок, — розповідає у листі львів'янка Мар'яна, 32 роки. — Раніше була здорова, а хворіти стала після весілля. Зустрічалася вона з одним хлопцем, а заміж вийшла за іншого — хлопця своєї подружки. Та на весілля не прийшла. Погрожувала, що прокляне. Катя в неї тисячу разів вибачення просила. Оля вже й сама заміж вийшла, і дітей двох має. А моя сестра вже чотири роки не може завагітніти. Обоє з чоловіком здорові, а дітей не мають".
— Тут річ не у прокльоні. Ольга вже давно вашу сестру пробачила. Лікуватися треба не Катерині, а її чоловікові. У перших числах липня нехай здасть сперму на аналіз. Ліки, які припишуть, питиме місяць. Катерина нехай дев'ять вівторків в один і той же час при запаленій свічці читає молитву до святої Марти. Наприкінці серпня з моря сестра повернеться вагітною.
"Син хоче поступати на юриста у столицю, але ми з чоловіком боїмося далеко від дому відпускати, — пише 39-річна Юлія з Тернополя. — Він гарно складає ЗНО, але мені вже двічі снився один і той самий сон. Ніби ми йдемо з ним документи в університет подавати, а вони випадають із рук прямо в калюжу".
— Не ставайте на заваді синовій мрії, відпустіть учитися до столиці. Тут він не тільки вивчиться, а й одружиться. Наприкінці п'ятого курсу поїде на стажування, а згодом і на роботу до Німеччини. Калюжа сниться через вашу невизначеність. Відганяйте погані думки і подавайте документи до столичного вузу.
"У батьків перестало вестися хазяйство, — пише Ольга з Полтавщини. — Корова вже другий рік не дає приплоду, виздихали всі кролі, а з 30 курчат вижили тільки четверо. Кури не несуться. Свиню вже півтора року тримаємо, а вона трохи більша за порося. Всі проблеми почалися з минулої весни, коли мама на подвір'ї знайшла ганчірку з сімома вузликами".
— Господарство перестало вестися через ганчір'я з вузлами. Його батьки викинули, а треба було спалити. Хтось заздрить вашим успіхам у розведенні живності. Якщо когось підозрюєте, подаруйте цій людині щось зі свого господарства. Тоді все стане на свої місця.
Коментарі