"2004 року донька Оксана вийшла заміж за Віктора, — пише 63-річна Віра Михайлівна із Сумської області. — Прожили дев'ять років. Дітей не мали. 2013-го зять загинув. Через чотири роки донька познайомилася з Олександром. Розписалися. Працювали день і ніч, щоб зібрати на машину. А коли купили авто, зять зізнався, що в нього є інша жінка. Чи варто Оксані боротися за нього? Все, що нажили у шлюбі, чоловік хоче відібрати".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото жінки в білому пуховику, яка стоїть біля позашляховика. За кермом — чоловік у дублянці.
— Жити як раніше навряд чи вдасться. Донька не зможе довіряти партнеру після зради. Майно ділитимуть через суд. Навіщо боротися за того, хто не дотримується обіцянок і не вперше скаче в гречку? Зустріне достойного чоловіка, вірного й надійного. Авто, яке придбала з колишнім, продасть. Виручку поділять на двох. У березні отримає запрошення на нову роботу. Платитимуть удвічі більше.
"Два роки тому син розлучився й виїхав в Америку, — пише лучанка Тетяна Іванівна, 59 років. — Я допомагала невістці з дітьми. В жовтні її скоротили. Думала, знайде іншу роботу. Та продавцем йти не хоче, а на інші посади не беруть, бо має двох доньок. Бояться, що часто буде на лікарняному. Ми з чоловіком допомагали їй грошима, але через якусь фірму вона знайшла роботу за кордоном. Мене просить звільнитися і глядіти внуків. Її мати на пенсії, але на себе таку відповідальність брати боїться. А в мене нема вибору. Одного ранку вона зачинила дітей у хаті й поїхала на заробітки. Я забрала малих, вожу до школи і в садок. Син присилає гроші, але мало. З роботи довелося звільнитися, хоч лишилося кілька років до пенсії. Невістка дзвонить і дає настанови — чим дітей годувати, у що одягати. Робить із ними уроки по вайберу. Обіцяє, що теж вишле гроші, але за місяць не дала ні копійки".
— Онуків глядітимете не один рік, бо невістка приїжджатиме на кілька місяців і знову пакуватиме валізу. Син додому не повернеться, бо має нову сім'ю. Грошима допомагатиме, але щедрості не чекайте. Ви заміните дітям матір, вчитимете й ставитимете на ноги. Чоловіку піднімуть зарплатню. Бог винагородить вас за любов і терпіння.
"Два роки тому зустріла чоловіка, з яким планувала пов'язати життя, — розповідає у листі житомирянка Інна, 31 рік. — Наші стосунки були ідеальними. Він приносив подарунки, зізнавався в коханні, а одного дня просто зібрав речі й сказав, що йде до іншої. Без пояснень і вибачень. Пробувала його повернути. Та все марно. Щоб пережити розчарування, ходила до психолога. Досі не можу довіряти чоловікам. Познайомилася з Олегом. Він на рік старший, розлучений. Пробували зустрічатися, але має важкий характер. Сама розірвала стосунки. Сходила на побачення до Павла. Хороший хлопець, та мене це не порадувало, а насторожило. Боюся ідеальних чоловіків. Напрошується в гості. А я не знаю, чи варто його підпускати близько".
Біоенергетик запалює свічку, обводить нею навколо фото білявки в зеленій фатиновій спідниці.
— Якщо не перестанете жити минулим, щасливого майбутнього не побудуєте. Знадобиться допомога психолога, аби попрощатися зі страхом і повернути довіру до чоловіків. Павло ще не раз запросить на побачення. Придивіться до нього. Може зробити вас щасливою матір'ю і господинею. Наступного року у вас буде велика покупка. Придбаєте дім чи квартиру.
"Син привів додому невістку, з якою ми стали найкращими подругами, — пише 67-річна Олена Олексіївна з Волині. — Віта — вправна господиня й хороша дружина. Народила Юрі двох доньок, встигає і в хаті порядки тримати, і на роботі з обов'язками справляється. Коли мені важко, вислухає й підтримає. Маю доньку Юлію, але від неї такої любові годі чекати. У Юлі татовий характер — свої почуття приховує. Скупа на обійми й добре слово. Нещодавно переписала на сина хату, а Юля образилася. Хоча ми з чоловіком побудували для неї дім у передмісті. Вона живе в достатку і ні в чому собі не відмовляє. Не думала, що розізлиться через таке. Чотири місяці з нами не говорить і в гості не приїжджає. З онуками бачитися заборонила. Чекає, що я прийду миритися. Але хіба ж я їй щось винна?"
Біоенергетик дістає фото жінки в норковій шубі. Праворуч від матері — син Юрій і невістка Вікторія, ліворуч — донька Юлія із чоловіком Іваном. Біоенергетик проводить по світлині долонею.
— З донькою помиритеся до Різдва. Ревнує вас до невістки. Не варто так відверто демонструвати своє захоплення нею, коли збираєтеся родиною. Частіше обіймайте доньку, цікавтеся її життям, розділяйте радощі і сум. Перестане дошкуляти. Станете ближчі. Наступного року донька народить онука, а невістка — внучку.
"На роботі хтось краде в мене гроші, — розповідає в листі вінничанка Оксана, 42 роки. — Почалися проблеми. Хочу розібратися в усьому, тому провела власне розслідування. Коли ця чорна смуга мине і я зможу жити спокійно, без страху, що мене знову підставлять?"
Надсилає фото, на якому коротко стрижена жінка в коричневій шкірянці стоїть на березі озера. Поряд плавають лебеді.
— Підозрюєте напарницю в крадіжці, але вона не має до того ніякого відношення. Хочете правди? Поставте приховані камери. Вийдете на слід злодія. Занадто багато думаєте про роботу. Через це з'явилися безсоння і біль у попереку. Ніхто, крім вас, не здатен замалювати чорну смугу в білий колір і почати все спочатку. Попереду рік перемог і досягнень. Тож беріть себе в руки, досягайте, заробляйте, вкладайте й примножуйте статки.
2 
1
Коментарі