За шість років Руслан Карпець переніс понад 50 операцій

 

19 серпня у Кременці на Тернопільщині зупинилося серце військового 30-річного Руслана ­КАРПЦЯ. У вересні 2014-го під час обстрілів із "Градів" під Дебальцевим на Донеччині йому відірвало руку, роздробило ногу. Від смерті врятував бронежилет, що передав йому священник.

— Із Русланом познайомилися в грудні ­2014-го в післяопераційній палаті відділення гнійної хірургії київського Головного військового клінічного госпіталю, — розповідає подруга Ольга Гайдайчук. — Ми із сестрою Іванною та кількома подругами волонтерили. Сестра перша познайомилася з Русланом. Потім якось попросила відвезти йому ліки. Я завжди хвилювалася, коли знайомилася з хлопцями. Але Руся був відкритий, щирий і веселий. Травми, які він отримав, шокували. Але почуття гумору і легкість вражали. Ми часто забирали Руслана з госпіталю, аби розважити. Ходили то в ресторан, то на концерт. Якось привезли ялинку в його відділення. Він на інвалідному візку допомагав її прикрашати. Попри постійний біль, Руслан жартував. Завжди цікавився нашими справами. Був прямий: без дулі в кишені та каменя за пазухою. Теплий і щирий. Патріот: із захопленням розповідав про участь у Революції гідності та добровільне рішення піти на війну. Він ніколи не скаржився. І лише іноді під час наших годинних розмов відкривав весь жах, що пережив на війні.

Руслан Карпець навчався у Львівському військовому училищі. Захищати Україну пішов добровольцем. Воював у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади. Після поранення переніс понад 50 операцій в Україні та за кордоном. Кошти на його лікування збирали небайдужі.

— Коли Руслан ­повернувся додому в Кременець, час від часу зідзвонювалися, — каже Гайдайчук. — Розповідав, що завів собаку. Крутився, як міг, аби й копійку заробити та повернутися до нормального життя. Запрошував до себе. Розповідав, який чудовий краєвид із його вікна. Востаннє Руслан подзвонив навесні. Він переніс чергову операцію. Не змогла його навідати через карантин. А за кілька місяців його не стало. Ми з сестрою побачили неймовірні краєвиди з вікна його домівки. Але вже без Руслана.

×