За чотири дні розписала яйце Оксана Андрущенко

 

50 півметрових писанок виставили на Музейній площі біля Домініканського собору Львова. Галерея просто неба працює з 3 до 19 квітня.

— Маленькі розписую вдома. Великі — в майстерні, — розповідає львів'янка Оксана Андрущенко, 48 років. На Музейній площі показала зо два десятки писанок на дерев'яних і видутих курячих яйцях.

Дерев'яними сходами спускаємося у напівпідвальне приміщення — майстерню художниці. На стінах розвішані пейзажі. На столі в прозорих вазах — недавно намальовані дрібні писанки. Найбільша, ­завбільшки з гарбуз, лежить у кутку. Вона в червоних, білих і чорних кольорах. Оксана піднімає її, прикладає до живота.

— Так я виглядала, коли ходила вагітною. Тоді носила кольоровий светр у таких тонах, — сміється. — Легко малювати, потім важче пояснити, чому так вийшло. Попередніх ескізів не роблю, тільки задумую колір. Цього разу захотіла червоне та чорне, як вишивка. Розбавила білим.

Люди звикли: є червоно-чорний прапор, де чорне — то земля, а червоне — кров, пролита за землю. Для мене обидва кольори не є трагічними. Червоний — життя, чорний — лаконічність, завершеність. Біле — невідомість. Розписувала чотири дні.

Інколи на вигляд писанки впливають технічні нюанси. Червона фарба через декілька писанок вбирає вологу, темніє. Інколи плануєш зробити синьо-жовте. А синій колір наклався на жовту шкаралупу, став зеленим.

Майстриня запарює трав'яний чай. На столі лежать писанки із народними карнавальними масками.

— Дехто закидає — це щось із майя, Перу, Мексики. Насправді ж у нас на народних малюнках є такі зображення. Я закінчила відділ текстилю, їздили в етнографічні експедиції — тепер поєдную всі свої знання, — каже Андрущенко. — У дитинстві колекціонувала писанки. Тато привозив із Карпат. Клала у велику керамічну миску. Вони не видувалися, псувалися, через страшний сморід їх викидали. Сама вперше почала малювати, коли синові було п'ять років. Він тоді мріяв про мобільний телефон, на писанці написав — "нокіа". Тепер Дмитрові 20, вчиться у ­художньому коледжі. Писанки не малює, але є моїм першим критиком.

Художниця бере до рук писанку, всередині — пусто. Крутить у долоні.

— Такі беруть як сувенір на подарунок. Святити треба тільки повну. У студентські роки були на практиці в селі Виженка Вижницького району на Буковині. Пішли до майстра Фірчука, який колекціонував писанки та вишивки. Жив далеко в горах, у лісі мав устаткування, сам змайстрував алмазний різець. Ним реставрував писанки. Розрізав повну. Часом вона просто вибухала. Вичищав, клеїв ПВА. Складав дві половинки. Зміцнював, що їх можна було об землю кидати. Одну з них показував — ще Рєпін малював.

Оксана Андрущенко робить ­писанки на замовлення. Коштують від 100 до 150 грн.

×