— Опівночі зі штурмового табору подзвонила матері. Сказала, що підніматимуся на вершину. Йшла всю ніч. На горі була о 7:58. Вранці погода там найкраща, — розповідає альпіністка 31-річна Христина МОХНАЦЬКА з Івано-Франківська. Вона стала рекордсменкою Національного реєстру рекордів. На турецькій вершині Арарат зав­вишки 5166 м читала "Кобзар" Тараса Шевченка 27 хв. і 38 с.

Христина Мохнацька веде гурток пішого туризму та возить туристичні групи по Карпатах. На Арарат піднімалася з групою туристів з України.

— В експедиції хотілося встановити якийсь рекорд на підтримку української мови. Керівниця Національного реєстру рекордів запропонувала ідею з Кобзарем, бо ніхто ще не декламував на такій екстремальній висоті вірші Шевченка. Загорілася, бо зі школи люблю його поезії, — розповідає Мохнацька. — Було холодно — мінус 15 градусів, дув сильний вітер. Моя група затримуватися не збиралася. Зробили фото й рушили назад. Залишилася на вершині сама. Знайшла місце, де вітер був слабший. Довелося зняти альпіністські рукавиці, бо в них незручно перегортати сторінки. В одну руку взяла Кобзар, у другу — камеру. Вголос почала читати поезії. Через холод і хвилювання трохи запиналася. Руки швидко замерзли. Змушена була зупинитися, коли зовсім перестала їх відчувати.

Христина займається альпінізмом зі студентських років. Побувала у 19 країнах. Двічі піднімалася на Казбек на Кавказі, 10 разів підкорювала найвищу вершину Карпат — Герлаховський пік у Словаччині. Була на горі Олімп у Греції, Мусала — в Болгарії.

— Любов до гір почалася з Криму. Бабуся живе в Ялті. У дитинстві щоліта їздила до неї. У Карпатах вперше побувала, коли вже була студенткою. Тепер у відпустку їжджу туди, де є гори. Де їх немає, мені нецікаво. Аби зекономити кошти, подорожую переважно автостопом. Якось за 10 днів об'їхала всю Польщу, ні копійки не витративши на дорогу. Проблем із попутниками не мала. Траплялися лише приємні люди. Водії фур питали, чи не голодна. Пригощали чаєм, кавою, бутербродами.

У подорожі бере наплічник вагою 20–30 кг.

— Лише ліків — 3 кілограми, — говорить. — Також обов'язково — прапор України. Мандрую з ним уже 10 років. Ще беру зроблений донькою оберіг — ляльку-янголятко.

Жінка одружена. Її донька 7-річна Ема мандрує з матір'ю з 2. Уже побувала на всіх вершинах українських Карпат.

— Щовихідного донька зі мною в горах, — розповідає Христина. — Карантин провели на природі, виконувала дихальні вправи, щоб розробляти легені. Ема ще крихітна, але долає складні маршрути. Якось за три дні пройшла 58 кілометрів. Їй подобається ночувати в наметі, куштувати страви, приготовані на вогнищі, знайомитися з новими людьми. Якби не карантин, брала б її з собою в закордонні поїздки. Але поки що змушена залишати Ему з бабусею.

Щоб підтримувати фізичну форму, Мохнацька займається моржуванням. Щодня пробігає по 10–15 км. За день велосипедом може проїхати 130–140 км.

— Купаюся в холодній воді два роки. За цей час організм змінився. Стала витриваліша, енергійніша, менше відчуваю холод. Можу купатися в гірських річках і озерах за будь-якої погоди. В грудні планую піднятися на гору Анконкагуа в Аргентині. Її висота — 6962 метри. Погода там у грудні приблизно нагадує ту, що в квітні на вершині Гімалаїв. Це важливо, бо навесні планую зійти на Еверест.

×