— Почуваюсь обдуреною. Використали, як безплатну сурогатну матір. Потім створили всі умови, щоб вижити, — говорить 44-річна Ольга БОЧКО зі Львова.
Чотири роки тому одружилася із чилійцем Рубеном, 48 років. Народила сина Марко. Коли чоловік подав на розлучення, переїхала з дитиною до України. Тепер її сина депортують до Сантьяго. Суд постановив, що хлопчик має жити з батьком.
Ольга із першим чоловіком прожила 20 років. Має від нього двох доньок.
— Мала тяжке розлучення. Після нього була в стані афекту, — розповідає Ольга Бочко. Має педагогічну освіту. Працює консультантом в одній із львівських компаній. — Щоб розрадити, хтось із подружок скинув посилання на сайт знайомств. За кілька днів мені написав Рубен із чилійського Сантьяго. В інтернеті спілкувалися місяць, а потім він запропонував одружитися. Приїхав до України отримати благословення від моїх батьків. Запевняв — забезпечений і зможе утримувати мене з молодшою донькою. Розповідав, що 25 років працював у найбільшому банку Чилі. Його батько — пастор у протестантській церкві, мати — домогосподарка. Має братів і сестер, одружений не був. Картинка здавалася щасливою. Їхати в чужу країну з дитиною не боялася.
За тиждень після переїзду до Сантьяго Ольга і Рубен зареєстрували шлюб. Невдовзі жінка завагітніла.
— Після одруження дізналася правду про матеріальний стан чоловіка, — каже. — Він мав купу кредитів. Щоб розплатитися, продав квартиру. Ми переїхали на зйомну. Відступати назад було пізно, бо завагітніла. Тоді відчула себе в пастці. Романтика зникла, Рубен почав розкривати характер. Постійно принижував, називав "дурненькою" і "ненормальною". Змушував економити на всьому. На місяць давав 10 доларів на витрати — на ці гроші можна купити три пачки морозива. На роботу не могла піти, бо була вагітна, та й мови не знала. Постійно прибирала квартиру й готувала їсти.
У Чилі Ольга прожила понад два роки.
— Якось Рубен викликав "швидку", бо в Марко потекли соплі, — згадує. — Лікарка приїхала напідпитку. Виписала купу препаратів. Рубен все купив і почав давати синові. Через два дні Марко став млявий, погано їв. В інтернеті прочитала інструкцію до ліків. Виявилося, лікарка виписала антибіотики. Викинула їх у смітник. Рубен сказав, що хочу вбити сина, і вигнав з дому. Згодом подав на розлучення.
У Чилі процедура розірвання шлюбу триває три роки, якщо ініційована в односторонньому порядку. Цей час дають подружжю на примирення.
— Вмовила Рубена підписати дозвіл на виїзд до України на три місяці. Назад не повернулася. Почала готуватися до судів за дитину. Я програла всі засідання. Пізніше зрозуміла, що від мене чекали хабара, та я не заплатила, бо була впевнена у перемозі. Опікунська рада стала на мій бік. Розуміли, що переїзд може завдати дитині психологічної травми. Марко адаптувався до України, за батьком не сумував, іспанської мови не знав. Адвокати Рубена навіть не надали доказів, що він може повноцінно забезпечити дитину. Та суддя не взяв цього до уваги. Ще в Чилі Рубен погрожував відібрати Марко. Казав, підкупить наших суддів, бо знає, що в нас процвітає корупція.
Верховний суд України постановив, що Марко має повернутися до батька.
– 21 лютого летимо у Сантьяго, — каже Ольга. — Хоч Рубен пручається, житиму в нього із сином. У суді справу про наше розлучення розглядатимуть у вересні. Доти маю право жити на утриманні чоловіка.
"Головний порадник чилійських жінок — калькулятор"
— Українські жінки відрізняються від чилійських. У нас головний порадник — серце, а в них — калькулятор, — говорить львів'янка Ольга Бочко. — Українки хороші господині. Майже цілодобово готові ходити на високих підборах і з макіяжем. Іноземні чоловіки їх використовують. Бо ті не орієнтуються в законах і не знають, куди скаржитися на чоловіка-тирана. Рубен хотів від мене лише дитини, а я цього не розуміла. Була наївна. Мала впевненість, що рідна держава мене захистить. Та виявилося, тут готові віддавати маленьких українців за кордон просто так.
2 
1
Коментарі