"Які дивовижні сни бачать люди! Щодня такі не бувають. Мені іноді сниться щось фантастичне, а часом реальне, страшне. Збирала гроші на пральну машину. Кілька місяців відкладала. Аж тут сон. Ніби їду трамваєм, а за вікном так зелено, хочеться йти далеко-далеко. Вийшла на зупинці, вгрузла в якісь піски. Піднімаю ноги, а взуття чисте — аж блищить, хоч і не нове. Мені стало так легко. Аж раптом згадала, що забула в трамваї на сидінні гаманця. Прокинулася і думаю — не поїду сама за покупкою. Може, зять машиною приїде в суботу. Минув тиждень, досі переживаю.
Марія Григорівна, 63 р., м. Київ".
Сон засвідчує стабільність вашого життя. Ніщо погане до вас не вчепиться, як той пісок до взуття. А за покупкою, справді, краще їхати з кимось.
Машиніст у капелюсі з пав"ячим пір"ям щось веселе наспівує
"Учителька доручила описати свої дачі. Я подумала, що напишу вранці одне речення: "У нас дачі нема". А вночі побачила — ходимо ми з мамою, татом і вибираємо місце для дачі. Тато хоче біля річки, мама біля лісу, а мені якби ближче до дискотеки. Котеджі багатих мені не сподобалися, бо там, певно, працюють наймити. А я не хочу, щоб хтось знав, що я читаю, де сплю, що їм. Знайшлося мальовниче місце: річка, водопад, вода шумить. "Тату, я хочу тут!" — гукаю. А мама відповідає: "Тут багато каміння і вода неспокійна. Треба тихіше місце". Не знаю, чи знайшли, бо прокинулася.
Світлана, 16 р., м. Київ".
Перед вами, Світлано, постає проблема пошуку друга, серйозного вибору. Поки що ви такої людини не зустріли. Варто більше довіряти іншим, активніше виявляти власне "я". А мама переживає за ваш перехідний вік, щоб нікуди не "занесло".
"У селі є різні люди: грамотні, начитані чи від природи мудрі. Я раджуся, як щось цікаве насниться. Напишу і вам свій сон. Мала раненько встати, накрутила будильника. Він так сильно клацав, що не могла заснути. Накрила светром і задрімала. Побачила поїзд, що мчав повз наше село. Я махала руками, аби зупинився, а машиніст гукнув: "Тут нема станції". Я засмутилася. Село невеличке, людей мало, хто ж буде будувати станцію? Аж тут повільно їде-погойдується другий поїзд — такий розмальований, у квітах, музика грає. "Цей зупиниться", — подумала. І справді: поїзд дав гудок, із вагонів вийшли люди. А машиніст, у вишиванці, капелюсі з пав"ячим пір"ям, щось веселе наспівує.
Уляна, 19 р. Івано-Франківська обл.".
Чи не до заміжжя сон, Уляно?
2 
1
Коментарі