"Лікар сказав: давайте виріжемо й забудемо"

2

Фото: ФОТО З САЙТА www.kvitna.org

— Когда у меня обнаружили рак молочной железы, не могла поверить. Надеялась, врачи ошиблись. Решила пройти обследования в других больницах. Но в киевском институте рака, больнице "Лисод" и клинике Спиженко диагноз подтвердили, — розповідає киянка 44-річна Ірина Арсентьєва.

Вона мати 12 дітей. 2014 року в неї діагностували рак молочної залози. Після операції, курсу хіміо- і променевої терапії почала одужувати.

З Іриною Арсентьєвою зустрічаємося у благодійному фонді "Квітна". Тут допомагають жінкам подолати рак молочної залози. Ірина знімає білі пуховик і капелюх. Залишається в чорних брюках і білому светрі. Вона струнка, виглядає молодшою за свій вік.

— За півроку після того, як перестала годувати молодшого сина Лева, відчула ущільнення у грудях, — сідає у крісло. Руки кладе на стіл. — Пішла до спеціаліста. Повідомив, схоже на пухлину. Будемо спостерігати. За півроку знову прийшла. Лікар сказав: давайте виріжемо й забудемо. Але направив на огляд в онкологічний центр. Там медик приймає за записом. Доки збиралася, почалося літо. Всі діти вдома, канікули. За домашніми клопотами часу на себе не було. В онкологічний центр пішла наприкінці серпня.

Лікар приголомшив. Мовляв, у мене друга стадія раку. Направив до хіміотерапевта. Вона призначила довгий список ліків. Грошей не було. Не знала, де можна взяти їх. Розказала подрузі. Вона порадила: "Треба кричати на весь світ. Англійська королева має благодійний фонд боротьби з раком. Писати їй. Весь світ стане на вуха. У тебе ж 12 дітей. Маєш одужати". Спочатку з грошима допомагали друзі. А потім пішла у "Квітну". З ними перестала думати про суми, які потрібні й де їх узяти. Зосередилася на одному — маю одужати.

Ірина живе у шлюбі з музикантом 47-річним Станіславом. Разом виховують 12 дітей — 23-річну Ілону, на рік ­молодшу Марію, Ельвіру, 20 років, 18-річного Станіслава, Ростислава, 17 років, на 2 роки молодшого Святослава, 12-річну Анжеліку, Янга, 10 років, 8-річну Сузанну, 7-річну Сімону, Річарда, 5 років і 3-річного Лева.

— Вперше побачила Стаса у кафе на Хрещатику в колі спільних друзів, — розповідає Ірина. — Одразу сподобався. Захотіла зустрічатися з ним. Сказала подрузі. Вона відповіла, що він мені не підходить. Стас — справжній Казанова. А я ж домашня дівчина. За кілька днів знову випадково зустріла його на концерті. Він підійшов перший. Дав свій номер і сказав: подзвони мені. Не зробила цього. Бо не знала, що говорити. За якийсь час друг-музикант запросив на день народження. Пішла, бо чекала, що і Стас там буде. Коли з'явився, спитав, чому не подзвонила. Сів поруч зі мною. З того часу почали зустрічатися. Одружилися 24 листопада 1992 року. Не планували, що в нас буде так багато дітей. Із дитинства мріяла мати двох, як і батьки. Але доля розпорядилася інакше. Оточуючі реагували по-різному. Одні критикували. Але більшість підтримує. Не раз казали, що ми молодці. Нам пам'ятник треба ставити.

Родина Арсентьєвих мешкає у трикімнатній квартирі, яку виділила держава.

— Поміщаємося, хоч і тіснувато, — продо­вжує. — В одній кімнаті живуть хлопчики, у другій — дівчата. Свою перегородили. В одній половині зробили спальню, другу виділили під вітальню. Ростити дітей — це шахтарська праця без вихідних і відпусток. Бувало, спала по 2–3 години на добу. Діти їжею не перебирають. У нас діє правило — не подобається, готуй сам. Тепер старші допомагають. Троє доньок навчаються на педагогів, син — на архітектора. Для молодших вони — авторитети. Нас із чоловіком слухають менше, ніж старших сестер і брата.

Зараз Ірина в декретній відпустці. Станіслав не працює. Живуть на державну допомогу.

— Чоловік раніше займався музикою, — каже Ірина. — Як почали народжуватися діти, покинув. Працював на різних роботах, бо мав забезпечувати родину. Коли захворіла, звільнився. З малими дітьми постійно має бути хтось вдома. Стас підміняє мене, доки лікуюся. Перенесла операцію, пройшла шість курсів хіміотерапії й один — променевої. Йду на поправку. Щоб завершити лікування, потрібно ще 80 тисяч гривень.

Працювала моделлю на шостому місяці вагітності

Ірина Арсентьєва має педагогічну освіту. До народження другої дитини працювала фотомоделлю.

— Ілону народила в розквіт кар'єри, — говорить Ірина. — Мала на кого її залишати. Тому продовжувала працювати. Коли завагітніла Машею, розуміла: краще нікому про це не казати. Аби не втратити роботу. Брала участь у дефіле на шостому місяців вагітності. Хоч і втягувала живіт, усі побачили, що розтовстіла. Одна дівчина казала, має пораду, як швидко повернутися у форму. Завести коханця. Той показ таки відпрацювала. За кілька днів після пологів подзвонили знову й запросили на фотозйомку. Груди збільшилися, бо годувала ними. Зцідилася та пішла на роботу. Про народження другої доньки нікому не говорила. На роботі дізналися, коли в мене було вже п'ять дітей. Разом із ними та чоловіком вийшли на прогулянку. Двох менших везли в колясках, поруч ішли ще троє. А біля них бігли дві наші собаки. Випадково зустрілися з директором модельного агентства. Він навіть не привітався. Після того на подіум не виходила.

Допомогти Ірині Арсентьєвій можна, перерахувавши гроші на рахунок благодійного фонду "Квітна":

№26002056215903 в столичній ПАТ КБ "Приватбанку" МФО 380269, ЄДРПОУ 40395596. Призначення платежу — благодійна допомога на лікування Ірини Арсентьєвої.

×