Режисер Володимир Тихий, 37 років, знімає фільм "Ґудзик" за романом київської письменниці Ірен Роздобудько. На екрани стрічка має вийти навесні. Раніше Тихий зняв фільми "Русалонька", "Сокирра", "Мийники автомобілів", телесеріали "Весела компанія" та "Навіжена".
— Кортіло долучитися до кіна ще з дитинства, — розповідає Володимир у перервах між зйомками в одному з київських торгово-розважальних центрів. — Я народився в Червонограді на Львівщині. Ми "ловили" польську телевізію, дивилися фільми Спілберґа, Скорсезе, італійське кіно.
Після закінчення школи Володимир навчався в гірничому технікумі, а тоді служив у радянській армії в Білорусії.
— Це було, як у фільмі "Божевільний Макс", — каже він про службу. — Хлопці, які були на малолітній зоні, потрапивши в учебку, перелякалися — на зоні такого не витворяли. Згодом мої друзі-спортсмени стали рекетирами. Решта працювали "човниками". Я теж раз з"їздив за крамом у Прибалтику. А потім подався до дядька в Київ, вступати в театральний інститут.
Тихий зазначає, що це шокувало батьків, які не бачили в ньому режисерського таланту.
— Уже на першому курсі почав знімати рекламу. Якось прийшов хлопець і жаліється: купив два вагони джина, розкидав по ларках, а його ніхто не бере. Кажуть — гівно. Вони не знають, що його треба розбавляти тоніком! Просить: зніміть рекламу, хлопці.
Коли працював на каналі "1+1", Олександр Роднянський (генеральний продюсер. — "ГПУ") викликав мене і Гришу Ховраха, сценариста-гумориста, до себе. Бачу, навпроти сидять двоє. То були актор Андрій Данилко та його продюсер Юрій Нікітін. Вєрку я тоді лише чув на базарі, — пояснює Володимир. — Андрій щойно приїхав до Києва. Знімав якусь убогу хатинку на вулиці Олени Теліги.
Вони не знають, що джин треба розбавляти тоніком
На "1+1" вони створили програму "СВ-шоу".
— Андрій нормальний пацан, — каже Тихий. — Але з людьми тримає дистанцію. З усіма на "ви". Зі мною теж.
Згадує, що гості "СВ-шоу" не знали, як поводитися з чоловіком, переодягненим жінкою.
— Соліст російської групи "Любе" Микола Расторгуєв вирішив, що Сердючка принижує його гідність. Почав істерично кричати у студії. По старинці Андрій робив собі цицьки з презервативів. Перед виступом у клубі "Голлівуд" виявив, що забув їх. Побіг у найближчий ларьок. Немає. Оббіг три — теж. "Ну, а надувні кульки є?" — із розпачу запитав Данилко. Уявляєш, що подумала продавщиця?! — сміється. — Переживання Данилко компенсував міцним сном удома. Розбудити його було проблемою для продюсера й редактора. Якось йому нерв у хребті затисло. Викликали "швидку "Борис". Ці пройдохи заявили, що Данилко помирає, і його потрібно серйозно лікувати. Андрій тікав від них, — усміхається Тихий.
1996-го Нацрада з питань телебачення і радіомовлення запропонувала Тихому зняти фільм "Русалонька" за його сценарієм. Тоді ж він одружився з однокурсницею Юлією Шашковою.
Розповідає, як у Львівському краєзнавчому музеї ніяк не могли зібрати хату, куплену в Карпатах і в розібраному вигляді привезену до Львова. Селяни казали, що в ній живе дідько.
— Ми поїхали в те село, — згадує режисер. — Знайшли нащадків власниці хати. Кругом убогість, а в цих трьох братів-здоров"яків — чотириповерхові будинки, джипи під ворітьми, худоба, пасіки.
Каже, не на камеру один із них підтвердив існування дідька. Розповів, що займався бізнесом у Казахстані. Під час обміну доларів йому неодноразово повертали куплені гривні й віддавали валюту.
— А для фільму "Ґудзик" знайшли "карпатський" водоспад на закинутому кар"єрі під Коростишевом, — веде далі режисер. — Фатальне місце. Місцеві казали, що там люди гинули, коли добували граніт. А потім, у 1990-х, топили жертв бандитських розборок. Під час зйомок міліція справді знайшла труп. Машина, що привезла мерця, побачивши нас, від"їхала. А труп викинули по дорозі.
З акторів Тихий дружить з Антоном Мухарським. Каже, з акторами складно, бо ображаються, якщо не запрошує на роль. Він приятелює з письменником Олесем Ульяненком, хоче екранізувати його роман "Сталінка". Дружина режисера очолює власну фірму. Подружжя виховує 11-річну доньку Аню та сина Тимофія, 5 років.
— Строю малого зранку, щоб у дитсадок пішов. Потім малу, щоб забрала його. На жінку не кричу — собі дорожче. Я краще на папугу Тарасика крикну, — усміхається Володимир. — Маємо вдома папугу, кролика і таксу.
1970, 25 лютого — Володимир Тихий народився в м. Червонограді Львівської області
1987 — вступив до місцевого гірничого технікуму
1989–1991 — служив у радянській армії в Білорусії, морська авіація
1992 — вступив до Київського театрального інституту
1995 — одружився з однокурсницею Юлією
1996 — народилася донька Аня; зняв фільм "Русалонька"
1997 — закінчив театральний інститут
2000 — зняв фільм "Мийники автомобілів"
2002 — з"явився на світ син Тимофій
2007 — розпочав зйомки фільму "Ґудзик"
8 
35413
Коментарі