На центральній вулиці Києва Хрещатику біля будинку N44-46 ростуть п"ять кущів помідорів. Їх посадив охоронець приватної фірми 68-річний Володимир Панченко.
— Два роки тому їв помідорку, а вона пирскнула мені на сорочку, — Володимир Герасимович виходить із будки, у якій чергує щодня з восьмої до двадцятої. — Вибіг на вуличку. Щоб у рубашку не впіталося, рукою збросив зерна на асфальт. А вони впали у шпарину між асфальтом і стіною. Весною думав, що то кульбаба виросла. Зірвав листок, а він пахне помідором. У вересні зібрав 50 помідорок.
— Не 50, а 43, — каже його дружина Галина Олександрівна, 65 років. Вона привозить чоловікові обід. — 43 сливочки. Я їх замаринувала.
До шлагбаума під"їжджає сіра "ауді", об"їжджає кущі з помідорами.
— Усі водії акуратно заїжджають, бояться овочі подавити. Вчора один водітєль зупиняється, питає, чи смачні. Жаліється, що на дачі не завжди такі виростиш. Поки він у справах відійшов, я зібрав кілограм у кульок і йому подарував. Усі, хто проходить, дивуються, але жодного помідорчика без мого дозволу не зірвали.
Панченки мають дорослих доньку, сина і двох онучок.
— Одна інститут кінчає, інша в технікум поступила. Щоб їм допомогти, ми з жінкою дворніками влаштувалися у сєть магазинів "Арго" на Хрещатику. Працюємо там із шостої до восьми. Про те не знали ні сусіди, ні знайомі. Я — дитина войни. У колхозі працював комбайнером, у видавництві дитячої літератури завгоспом, а пенсію маю 1200 гривень. Чув по радіо, що дітям війни мають давати надбавки 148 гривень 20 копійок. Довго воював, щоб більшу пенсію нарахували, але мені ніхто не доплачує. Тищу маю тут, ще тищу — в "Арго".
Помідори фотографує на мобільний телефон киянка Ірина Жижа, 29 років. Вона працює в бюро перекладів на Хрещатику.
— Нічого собі, такі, як з теплиці. Шкода, що на Хрещатику ростуть. Тут погана екологія. Пилюка від машин стовбом стоїть.














Коментарі