"Розкрадати бруківку у Львові почали ще від короля Данила, — каже адміністратор львівського ресторану "Дім легенд" Орест Бакайчук, 48 років. — Вийшов король зранку на прогулянку після дощу. Бруківка була слизька. Данило послизнувся і впав".
"Дім легенд" кілька місяців тому відкрили на вул. Староєврейській. Ресторан має сім поверхів. Львівській бруківці присвячено перший зал. На стінах — старі фото, схеми, годинники. Столи й долівка дерев"яні.
Орест працює в образі сажотруса. Легенду про розкрадання бруківки розповідає гостям ресторану.
— Князь розлютився й наказав усю гладеньку бруківку зняти і замінити її нешліфованою. Наступного дня в місто привезли нову бруківку. Проте кмітливий львівський люд помітив, що і стара з іншої сторони не є гладенькою. Міщани переклали стару бруківку іншою стороною, а нову продали. Це була перша велика крадіжка бруку у Львові.
На стіні — електронний циферблат, де світиться семизначна цифра.
— Це кількість львівської бруківки станом на дев"яту годину ранку сьогодні. Вона зменшується, коли депутати собі маєтки будують.
Орест Бакайчук у чорному костюмі з піджаком на паску і з великими ґудзиками. На голові — капелюх. На сходах висить стенд із родовідними ґудзиками сім"ї сажотрусів.
— Побачити справжнього сажотруса — велике щастя, а якщо ще і потерти його ґудзик, то збудеться будь-яке бажання. Усі мене хапають за ґудзики, скільки вже відірвали.
Запрошує до залу львівського часу.
— Тут розміщено єдиний годинник, який показує справжній львівський час. За легендою, колись у Львові був один годинник на ратуші. Його пильнував монах. Одного разу з ратуші він побачив наступ татар. Думав, не докричиться до людей. Тоді перевів стрілку на 5 хвилин наперед, і пробила 19-та година. У цей час усі міські брами закривалися. Відтоді львівський час випереджає столичний на 5 хвилин.
Львівський час випереджає столичний на 5 хвилин
У залі охорони підземної річки Полтва на стіні висить екран. Він єдиний у місті транслює течію.
У залі Львівських левів — фото усіх скульптур звіра, які є в місті. У галицькій столиці їх понад 3 тис.
— Уночі вони оживають, а вдень стають кам"яними, — розповідає наступну легенду. — Бо колись лев жив у печері на Високому Замку. Але князь убив його, щоб забрати собі ім"я лева 1256 року (рік заснування Львова. — "ГПУ"). Відтоді ці тварини ховаються від людей.
На останньому поверсі ресторану — зал Львівської погоди, це тераса. Звідси видно дахи будівель старовинного центру під червоною черепицею.
— Тут львівський дощ можна відчути на собі. Якщо прийти сюди закоханим, можна почути мелодію дощу. Колись скрипаль побачив на балконі гарну дівчину та закохався. Цілу ніч під дощем грав сумну мелодію. На ранок скрипаля знайшли мертвим. Кажуть, помер від кохання.
Із тераси до даху сусіднього будинку можна рукою дістати. Поряд на димарі сидить бронзовий сажотрус із капелюхом. У нього відвідувачі кидають монети, які летять через сім поверхів по трубі й падають у двір.
У крамничці сувенірів на першому поверсі закладу можна послухати різні звуки Львова — як хропить мер, як дзеленчить трамвай на пл. Ринок, звук львівської Опери.
1 
1
Коментарі