— Моя сусідка знизу не виносить звуку рояля. Постійно дзвонить у двері і просить не грати. Якось три тижні лежала в лікарні, а вона подала на мене в суд. Справу розглядали без мене, присудили виплатити їй 10 тисяч гривень, — каже 92-річна Аріадна Лисенко, онука композитора Миколи Лисенка.
У вітальні трикімнатної квартири у центрі столиці навпроти Києво-Печерської лаври на всіх стінах пейзажі та портрети. На одному з них покійний чоловік — композитор Андрій Штогаренко з орденом Леніна на чорному піджаку.
— Гроші віддала, та сусідка після цього не заспокоїлася, — згадує Аріадна Остапівна. — Недавно о другій ночі почала у двері дзвонити. Давай обзиватися і в квартиру вдиратися. Я взяла паличку, якою штори поправляю, і почала перед нею махати, щоб зайти не могла. Наступного ранку вона пішла в лікарню знімати побої, бо знайшла на тілі один синець. Тоді сказала їй: "Ви вже ті 10 тисяч проїли? Знову хочете?"
Після того вона поскаржилася у податкову, що я у своїй квартирі відкрила музичну школу для китайців. У консерваторії три чверті студентів — китайці. Вони погано грають, але платять за навчання великі гроші. Була така слизота, що двоє викладачів поламали руки. Тоді ректор скасував заняття на три тижні. А зі студентами ж треба займатися, щоб вони нормально виступили. Довелося їх додому запрошувати.
У консерваторії викладає гру на фортепіано з 1950-го.
— Ще можу працювати, але в нас багато молодих музикантів не мають ставки. Вони ходять і ждуть, коли моє місце звільниться. Цього року вирішила йти на пенсію.
На одному зі знімків Лисенко стоїть на березі Дніпра біля своєї дачі.
— 20 років мала дачу на Русанівських садах у столиці. А торік "Київавтодор" попросив нас дім звільнити, бо там збираються будувати міст і метро. Довго безрезультатно шукали нову дачу. Якось із дочкою на човні переправилися на інший берег Дніпра. Пройшлися, а там над самою річкою стоїть хатка вся у квітах. Зайшли в магазин. Дізналися, що дім продає подружня пара, яка торгувала шубами. Кілька місяців тому вони взяли кредит у банку під заставу квартири і привезли цілий вагон товару. В той же день усе згоріло. Щоб якось вилізти з боргів, мусили терміново продати дачу. За неї віддали 60 тисяч доларів — якраз стільки нам заплатили за стару дачу. На тому місці за три місяці звели новий будинок за 100 тисяч гривень. Донька половину роботи сама зробила.
— Знається на чоловічій роботі?
— Так вийшло, що в нас давно немає чоловіка в хаті. Доводиться все самим робити. Наталка навчилася з електрикою працювати, крани лагодити і замки вставляти. Вона була 10 років одружена, мала чоловіка архітектора — такого шалопая. Сама все робила, а він лише користувався.
Аріадна Остапівна проводить рукою по клавішах чорного рояля. Фарба на ньому стерлася, лак потріскав. Грає мелодію Миколи Лисенка до пісні "Ой поїхав мій миленький". Заплющує очі й гойдається в такт музиці.
— Тричі була одружена. З першим чоловіком на сім років старшим Вадимом Вишневським познайомилася під час навчання у Київській консерваторії. Одружилися 1941 року. Його брат був архітектором, будував дачу Сталіну на Кавказі. Пізніше всіх будівельників розстріляли, щоб ніхто не знав про таємні ходи на дачі. Після цього Вадим сказав: "Тепер і мене стукнуть. Згадають мого брата і стукнуть. У мене є можливість поїхати на Західну Україну. Поїдеш зі мною?" Я відмовилася: "В мене ніяких гріхів перед державою немає". Вадим поїхав і більше його не бачила.
Вдруге вийшла заміж за викладача історії мистецтв Московської консерваторії Василя Сьєдіна. Був розумний і дуже бідний. Мав усього один костюмчик. Коли я відучилася, поїхав разом зі мною в Україну. Прожили з ним 10 років. Його смерть важко переживала. Півроку щодня ходила на могилу. З третім чоловіком Андрієм Штогаренком довго товаришували. Його дружина сильно хворіла, він мені щовечора дзвонив і жалівся: "Радо Остапівно, як же мені тяжко. Дружина вдень виспиться, а вночі мені спати не дає". Через кілька місяців подзвонив і розплакався у слухавку. Зрозуміла: дружина померла. Разом ми прожили 12 років. Об'їздили з концертами всю Азію, Кавказ і Прибалтику.
— Вчетверте заміж плануєте?
— Пропонують, але не хочу, — голосно сміється Аріадна Остапівна. — Старших за мене вже немає, а з молодшими мені нецікаво.
Донька спала два тижні
Аріадна Лисенко живе з донькою Наталією Вадимівною, 69 років. Вона викладає на кафедрі фортепіано у київській консерваторії.
— Наталка на пенсії, але досі працює. Коли вона пішла до першого класу, почала гарно малювати. Тоді моя мама постійно казала: "Давай зробимо хоч одного не музиканта". Та не вийшло. Коли Наталка закінчила 10-річку, злякалися, що не вступить у художній, і подала документи в консерваторію. Вона в мене вчилася. Дуже важко було з нею працювати, бо не слухалася. Якби чужий педагог був, то вона соромилася б усе по-своєму робить. А мамі постійно свій характер показувала. Давно на сцені разом не граємо, бо вона перед виступом сильно хвилюється. Брала участь в одному конкурсі. Так перехвилювалася, що заснула на два тижні. Лікарі заборонили їй виходити на сцену, але викладати дозволили.
1 
1
Коментарі