Студенти Московського технічного університету ім. Баумана тиждень катаються вулицями Москви на мисках із нержавіючої сталі й алюмінію. У такий спосіб святкують захист дипломів і закінчення навчання.
— Прошлогодним выпускникам было легче — они ездили не по асфальту, а по снегу. Тогда обучение длилось 5,5 лет, а защита дипломов приходилась на зиму, — каже цьогорічний випускник Сергій, 23 роки. — А нас перевели на шестирічку. Захищаємо дипломи влітку. Ми вже обкатали на мисках усі вулиці навколо наших гуртожитків. Цій традиції понад 20 років. Коли у студентів не було грошей на оренду автомобіля, на мисках з'їжджали з гірок, або тягли одне одного по 10–20 метрів. Вважали, що після таких катань "протертий" бауманець обов'язково знайде своє місце під сонцем, щоб не ходити з протертими штанами.
Сергій молотком вирівнює дно жовтої металевої миски. Наполовину заповнює її конспектами і книжками, вмощується. Товариші прив'язують миску до бампера "тойоти". Півхвилини на швидкості 30 км/год хлопець їде на мисці. Через тертя з асфальтом з її дна летять іскри. Його одногрупниці сидять у багажнику авто. Знімають на камеру, як Сергій кричить від страху і задоволення.
— Петя з радіоелектроніки побив усі рекорди, — згадує Сергій. — Він 10 хвилин їздив на мисці, доки її дно повністю не стерлося. На крутому повороті Петя звалився і подер спину. Але до випускного рани заживуть. Я попросив, щоб мене тягнули не більше хвилини. Коли почув, що в попу пече, махнув, аби хлопці тормозили. За два дні на смітники викинули 12 мисок із протертими днищами. У червні в московських магазинах важко знайти велику металеву миску. Свої ми купували ще у квітні.
Випускники факультету інформатики замість мисок для катання принесли каструлі. Замість конспектів наповнили їх клавіатурами і мишками.
— На клавіатурі я можу набирати тексти руками, ногами, носом, підборіддям, ліктями і навіть п'ятами. П'ятою точкою ніколи ще не пробував бити по клавішах, — каже Роман Шевцов, 24 роки. — Наші перегони не зовсім подобаються поліції, але вони вже звикли до того, що раз на рік протягом тижня біля гуртожитків "Бауманки" гасають на мисках і кидають книжки й конспекти з вікон. Люди, які живуть у сусідніх будинках, у ці дні не пускають на прогулянку дітей. А бібліотекарі чергують на подвір'ї гуртожитків. Книжки збирають і машиною возять в університетську бібліотеку.
У вересні Роман Шевцов поїде працювати програмістом до Кореї.
— Там вже три роки живе мій товариш Дмитро. Працює інженером із проектування в компанії "Самсунґ". Отримує по 10 тисяч доларів щомісяця. Мені обіцяють не меншу зарплату. У Москву на навчання я приїхав із Новояровська. Вдома маю двох менших сестер і брата. Хочу заробити грошей, щоб вони ні в чому собі не відмовляли. Брат цього року вступатиме в "Бауманку". Коли закінчить, заберу його до себе в Корею. Жоден випускник цього вузу не сидить без роботи. Половина колишніх студентів лишаються в Росії, решта роз'їжджаються по світу. Найбільше наших в Америці та Китаї.
Роман із товаришами виносить із магазину навпроти гуртожитку два ящики пива. Ним на фініші обливають випускників, які їздили на каструлях.
— Деякі курси обливаються шампанським, але ми більше любимо пиво. Мої футболка й шорти пахнуть пивом, але воно того варте. "Бауманку" закінчую раз у житті. Ввечері після захисту згадували, скільки ночей недоспали за шість років. Нарахували 114. Тоді вчили екзамени, готувалися до важливих тестів і контрольних. Дівчата із сусідньої кімнати випили 20 пачок заспокійливих. Ми — 80 ящиків пива.
2 
1
Коментарі