Столична художниця 25-річна Вікторія Миронюк збирає листи від людей із різних регіонів України. У жовтні передасть їх жителям США, а відповіді надішле українцям.
— Я планую зібрати близько 100 листів, — розповідає Вікторія. — Мені цікаво, чим живуть наші, що їх злить та лякає, що їм подобається, про що вони мріють. За допомогою цього проекту американці дізнаються не тільки про існування конкретних людей, а й про нашу державу.
Свій проект Вікторія назвала "Словесні зв'язки, або Листи до Америки". Реалізовуватиме у рамках мистецької резиденції "СЕС АртЛінкс".
— На початку року відіслала свій проект на конкурс. Навесні мені повідомили, що я стала фіналісткою. З кожної країни відібрали по одному учаснику. Нас зберуть у Нью-Йорку, а потім пошлють у різні міста Америки, де будемо втілювати свої розробки.
Художниця отримала 10 листів.
— Молоді люди пишуть філософськи. Розмірковують про життя, його смисл. У старших листи приземленіші. Одна бабуся пише: "30 років працювала на заводі, тепер отримую 700 гривень пенсії. Моя подружка на цьому ж заводі працювала всього 10 років. А отримує пенсії на 4 гривні менше. Де справедливість?" Інша жінка з села під Коломиєю, інвалід другої групи, написала, що спілкується лише зі своєю незрячою сусідкою. Більше нікого в селі не лишилося. Але її лист дуже позитивний. Вона називає Коломию перлиною Прикарпаття і запрошує американців у гості. Усі листи я перекладу англійською, аби адресати розуміли.
У Вікторії дзвонить телефон. Чоловік із села Васюків Срібнянського району Чернігівщини просить заїхати по листа. Вона обіцяє навідатись у вихідні. За листами їздить потягами та автобусами. Київщиною пересувається велосипедом. Іноді бере його у потяг.
— Якось подзвонила одна бабуся з Донецька. Каже: "Приїдьте до мене, а то я до пошти не дійду". До листа додала свою фотографії 20-річної давності. На ній вона молода й красива. Недавно їздила за листом у Ржищів. По дорозі роздавала листівки з описом свого проекту. Дала одному священику та пиякам, які на траві сиділи. Як поверталася назад, один із них мене перепинив: "Дєвушка, можно, я етіх амеріканцев попрошу, щоб вони мне прислали блок настоящіх "Мальборо"? Сказала, що можна, але листа від нього так і не отримала.
Художниця закінчила Києво-Могилянську академію, вчилася у Голландській академії перформенсних мистецтв.
— Мене цікавлять проблеми міграції й інтеграції. Один із моїх перформенсів називався "Інтеграція". Його проводила в Іспанії, там моя мама 10 років працює лікарем. Одягла баранячу шкуру і намагалася злитися з отарою овець. Ходила на чотирьох, бекала і мекала. Але барани втікали від мене, бо я була для них чужа. А якось в одному з іспанських парків збудувала велике гніздо і сиділа в ньому два дні. Акція називалася "Акт солідарності з перелітними птахами". До Іспанії на зиму прилітають багато птахів. Мене тоді всі перехожі фотографували.
Вікторія чекає листів до 7 липня. Їх можна надсилати на адресу: 01054, Київ, вул. Гоголівська, 1/3, кв. 23. Або телефонувати на номер 0(93) 514 36 80.
3 
1
Коментарі