Екс-президент 58-річний Віктор Ющенко переїжджає з державної дачі в Кончі-Заспі до свого маєтку в селі Нові Безрадичі неподалік столиці. Із Києва туди їхати 40 хв.
— Віктор Андрійович буває тут майже щодня, за хазяйством дивиться. Якщо вдень, то одягнутий у костюм, а як увечері — то в спортивному. Але ми більше з його старшим братом Петром спілкуємося. Він приглядає за будівництвом, — каже робітник. Кладе плитку в маєтку екс-президента в Нових Безрадичах. О 13.50, в обідню перерву, він іде у бік магазину по продукти.
Від сільської траси до дому Ющенка — якісно заасфальтована дорога. Будинків обабіч немає. З правого боку траси на стовпі висить знак "в'їзд заборонений", з іншого — "поворот ліворуч заборонений". За поворотом — недобудована церква метрів 20 заввишки. Поряд на землі є металеві каркаси для бані і трьох дзвіниць. Селяни кажуть, що будівництвом керував Ющенко, але два роки тому призупинив його.
За 150 м дорогу перекривають дерев'яні ворота. Збоку — трейлер і дерев'яний будинок для охорони, ростуть чотири берізки. Через потічок поклали тонку трубу. Виходить лисий охоронець років 45 у камуфляжі й берцах, тримає рацію. З ним двоє робітників у старих футболках та закочених до колін джинсах. Кажуть, прийшли "зливати воду".
— Далі проїзд заборонений, — зупиняє нас охоронець. — Як хочете, чекайте Ющенка. Але, чи буде він сьогодні, не знаю. Учора був.
Запитуємо, чи правда, що той перебирається сюди з державної дачі.
— Я дорожу своєю роботою, — пошепки говорить. — Переді мною одного звільнили за те, що тут язиком болтав.
Обходимо обійстя старою дорогою — з південного боку. На будинку неподалік дачі екс-президента двоє робітників лагодять дах. Дозволяють піднятися нагору. З даху видно дім Віктора Ющенка. Фасад із декоративного каменю, на даху — зелена бітумна черепиця. Решта п'ять будинків на обійсті менші, схожі на гостьові.
У загоні пасуться дві косулі, вісім кіз та чорно-біла корова. У вольєрі ходять дві чорні свині. На подвір'ї бігає страус.
— Ющенко має дві корови, коняку одну чи дві, фазани. По-моєму, лама була, три чи чотири лебеді на озері. А качок диких тисячі штук сюди злітаються, — розповідає сусідка 64-річна Ольга Бездільна. — Там, де зараз церква, ми колись пасли корів. Люди бачили, що Віктор Андрійович якісь вєщі перевозить. Але багато не побачиш, відколи забори височенні поставили по всій центральній вулиці. Останній раз бачила Ющенка цієї Пасхи. Виходжу на вулицю до бабів, а він стоїть біля машини. Підійшов до мене, обнявся, поцілувався трижди, як положено — похрестосався. Був одягнутий у теніску і обикновенні джинси. Коли ще жив у тій першій хаті та руководив Нацбанком, то нікогда в жизні не проїхав, щоб когось не підвезти до траси. Це зараз у нас дороги, маршрутки ходять. А тоді всі на желізнодорожну станцію ходили. Як став президентом, йому вже по статусу не було положено з нами обніматися. То проїде, а через 5 хвилин вертається його водій. Каже: "Дівчата, то вам канфети від Віктора Андрійовича". А дідам по бутилці пива передавав. На Різдво колядникам гроші в охорони залишав. Скільки, не знаю.
Відколи в Нових Безрадичах оселився Віктор Ющенко, ціна за сотку землі зросла з $2 до $10 тис.
— Мігом скуповували все. Там такі набудовані замки і палаци. Але хто в них, ніхто не знає. Казали, що живуть Оксана Білозір, Іван Плющ. Ющенко в нас появився років 20 тому. Перший його будинок стоїть трохи далі, під горою. Але там землі й 10 соток нема. Новий дом він построїв уже, як президентом став. Вроді три обійстя купив. Одні кажуть, що 3 гектари має, а другі, що 10.
Перший будинок Віктора Ющенка стоїть за хатою селянина, який називає себе дідом Колею. Споруджений у формі замку. Його густо обплів дикий виноград, видніється лише дах із коричневої металочерепиці. На ній дві супутникові тарілки, з боків — чотири відеокамери. Металеві ворота зачинені, охорони не видно. Залазимо на фундамент цегляної огорожі. На ділянці площею приблизно 3 сотки ростуть чотири ялинки і кілька кущів смородини. Місцеві кажуть, цей будинок Ющенко здає в оренду. Кому, не знають.
— Як став президентом, я його раз бачив і то оддаля. Залетів, 5 минут побув та поїхав. Він же тепер новою дорогою їздить. Що там у тому лісі посадив і що там робить, чорт його маму знає. А оце біля нас Петро, брат його, строїться. Хоч я його тут ні разу й не бачив. Ющенко квіти та дерева дуже любить. Помню, забор йому робили, і верба мішала. Кажу: "Зрізать треба і забор лучче стане". Він відповідає: "Як зріжу, то батько мені й голову відріже".
На зворотному шляху зустрічаємо 74-річного Василя Савченка, сусіда Віктора Ющенка.
— Тепер це мій самий найближчий сусід. Горілку разом пили, — говорить. — Познакомив нас голова колгоспу колишній. Каже: ось ваш сусід — управляющий Нацбанку. Раз возив мене в Кагарлик на могилу до батька. Мені не було чим добраться. Сам за рульом був. І вечеряти до нас з бабою заходив. Усе їв — і картошку, і сало, апетіт у нього добрий. Або моя наварить вареників, я однесу Ющенку, а він: "От спасибі". Мужик він хороший, а труженик змалечку, навєрно. Кора облупилася, він її раз — під дерево, розправив, сапкою пригорнув. За природою — страх як. Попробуй тільки гілочку зламати. На городах цвіти садив, винограду разного, — Василь Пилипович однією рукою б'є комарів, другою тримає на мотузці козу Розу. Відриває на передпліччі кліща, з рани тече кров. Витирає. — Малі його тут виросли. У його ж син і дочка від першої, а троє — від другої. Перша — проста людина. Вечеряли разом. Мій онук такий, як Андрей, то вони разом гуляли. Зараз не дружать, бо не бачаться, кругом охрана, камери.
2 
1
Коментарі
6