Війна закінчиться на велике релігійне свято

 

Жінка передала дар знахарки доньці племінниці

"24 лютого ми з сином зустріли в Польщі, — пише 45-річна Іванна з міста Ірпінь на Київщині. — Поїхали туди на спортивні змагання. Чоловік був на заробітках у Чехії. Додому повернулися після деокупації. Свій будинок не впізнали. У сусіда під нами не було балкона, у нас повибивало вікна. На вищих поверхах нема ні кухні, ні кімнат. Щоб відновити багатоповерхівку, треба кілька мільйонів гривень. Ми за власні гроші відремонтували каналізацію і водопровід. Через дощ житло сиріє і покривається грибком. Зараз живемо в сестри у столиці. Вона з дітьми виїхала в Іспанію. Повертатися боїться. Пропонує нам збиратися до неї в Барселону. Знайшла мені роботу, а сину — школу. Чоловік радить втікати до нього в Чехію, але я нікуди їхати не хочу. Свекри звинувачують у халатності, бо наражаю дитину на небезпеку. Але за два місяці поневірянь у Польщі зрозуміла, що вдома найкраще. Шукаю роботу, бо закрили приватну школу, в якій вчителювала. Хочу змінити професію, але ніхто з рідних мене не підтримує".

Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото жінки в коричневій шкірянці та з тигровим шарфом навколо шиї. Кладе на знімок праву долоню, заплющує очі.

— Давно мріяли стати психологом. Беріть ініціативу у свої руки. Здобудете вищу освіту легко, а практики після війни отримаєте вдосталь. Не відмовляйте від допомоги тим, хто про це попросить. Не слухайте нікого. За кордоном можете розраховувати хіба що на професію доглядальниці, сортувальниці чи прибиральниці. Син на вашому боці. Тут його тримають друзі й кохана.

"Доглядала батьків, а тепер — одинокого брата, — пише 63-річна Марія Олександрівна з Київської області. — Чоловік помер після Чорнобиля. Лишилася сама. 13 років тому розтягнула колінний суглоб. Медики кажуть, що лікувати пізно, треба робити операцію. А я не можу наважитися. Може, є альтернатива?"

— Не витрачайте гроші на гадалок і знахарів. Прислухайтеся до поради лікарів. Операція на колінному суглобі коштуватиме дорого, але допоможе забути про біль і малорухливість. Не економте на лікуванні. Зверніться до фахівців, які працюють із сучасним обладнанням. Усе життя доглядаєте інших. Подбайте, щоб у післяопераційний період хтось турбувався про вас.

"Тітці торік виповнилося 74 роки, — розповідає в листі 49-річна Олена з Рівненської області. — Вона все життя лікувала людей руками, але жодному з родичів її дар не передався. До неї приїжджали люди з ­усієї України, щоб вправити кістку, зняти біль у спині чи суглобах. Рідко брала до рук карти, але через них уміла передбачати майбутнє. За тиждень до її смерті в нас гостювала знайома. Просила поворожити, бо її син зібрався на заробітки в Польщу. Тітка карти розклала і вжахнулася. Казала, що велике горе чекає на Україну. Що машини будуть розкидані по вулицях вигорілі, як бляшанки, а люди сидітимуть у підвалах. Але все закінчиться раптово, як і почалося. Перемога збіжиться в часі з великим релігійним святом. Ми сполохалися від прогнозу. Тоді про війну говорили, та ніхто не вірив. За кілька днів у тітки стався інфаркт. До лікарні довезли, але не врятували. Ті її слова стали пророчими. Недавно тітка наснилася мені. Обійняла і сказала: "Не плач. Кінець цьому близько".

— Сон тітки вважаєте пророчим. Війна закінчиться, а з нею і кровопролиття. Але сон має два значення. Успадкуєте будинок тітки, хоч її донька висуватиме претензії, але повертатися додому не наважиться. Дарма вважаєте, що дар нікому не передала. Ваша донька скоро відкриє в собі цілительські здібності. Не заперечуйте проти її ідеї йти вчитися на масажиста.

"Сину 34 роки, одружений, — пише хмельничанка Тетяна Петрівна, 63 роки. — Має 3-річну доньку, скоро народиться син. Довгий час бореться з алкогольною залежністю. Роботу втратив, іншої знайти не може. Планував купити більшу квартиру, але грошей не вистачає. Боюся, щоб вони з невісткою не розлучилися, бо в Олега непростий характер. Куди звернутися, щоб покинув пляшку й думав про сім'ю?"

Надсилає фото сина з дружиною і донькою. Сім'я сидить за обіднім столом.

— Син зав'яже з випивкою, коли сам дозріє до цього. Не намагайтеся закодувати силою, бо тільки нашкодите здоров'ю. Через алкозалежність з'явиться тяга до азартних ігор. Щоб застерегти від згубних звичок, познайомте з людиною, яка вже подолала залежність. Такий досвід заставить Олега задуматися над майбутнім. Поштовхом стане народження сина. Коли подолає залежність, матиме великий професійний успіх. Заробітки зростуть. За рік придбають нове житло й авто.

"Живу з мамою, якій 84 роки, — розповідає в лис­ті 50-річний Володимир із Вінниччини. — Доглядаю її після операції. У мене життя не склалося. Зустрічався з кількома жінками, але долі не зустрів. Товариш недавно одружився. Його жінка мене недолюб­лює, робить пакості. Не знаю, як цього позбутися. Хочу нормально заробляти, але поки що піти на роботу не можу, як і поїхати за кордон. Маму нема з ким лишити. Познайомився з однією жінкою. Вона налаштована на серйозні стосунки, а я розписуватися боюся. А раптом забере в мене хату?"

Вкладає в конверт паспортне фото. Чоловік коротко стрижений. Брови зрослися на переніссі. Біоенергетик запалює свічку, обводить навколо знімка. Свічка димить, вогонь розгорається.

— Шукаєте не дружину, а няню для матері. Якщо хочете почати стосунки, перестаньте підозрювати кожну жінку в шахрайстві. Зараз зустрічаєтеся з гідною кандидатурою. Довіртеся долі, а не чуткам. Ніхто вас не просить приписати дружину у своїй хаті чи переписати на неї половину майна. Все, що здобули до шлюбу чи успадкуєте під час стосунків, залишиться вашим. Дружина друга вас недолюб­лює, бо після посиденьок із вами її чоловік повертається додому нетверезим. Хочете знайти з нею спільну мову, перестаньте наливати другу та запропонуйте йому допомогу по господарству. Сам не може завершити будівництво та ремонт.

"Коханий приїхав на кілька днів додому з війни, — пише львів'янка Інна, 43 роки. — За місяць після цього довідалася, що вагітна. У нас двоє дорослих дітей. Зі­зналася чоловіку. Він радий, каже, що народжуватимемо. Але я тільки поставила дітей на ноги, почала займатися кар'єрою. Маю гарну роботу, під моїм керівництвом пів сотні людей. Не готова знову виховувати немовля. На аборт не наважуюся, думки про погане відкидаю. Не хочу, щоб дитя відчувало, що воно небажане. Боюся комусь зізнатися, що я при надії. Батьки не зрозуміють, свекри засуджуватимуть, друзі — жартуватимуть".

— Народите сина у травні. Тоді й чоловік повернеться додому. Не шукайте приводу для переривання вагітності, бо шкодуватимете про це до кінця життя. Надовго в декреті не затримаєтеся. Чоловік зароблятиме достатньо грошей, щоб могли дозволити няню, а згодом — приватний садок. То буде особлива дитина. Вирізнятиметься хистом і розумом серед однокласників, а лідерські здібності дозволять йому обійняти високі посади ще в юному віці.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×