— А я взяв штатив? Забув, — схоплюється 51-річний київський фотохудожник Ігор Гайдай і вискакує із сірого автомобіля. За кермом сидить його дружина Ніна. Щойно від'їхали від майстерні у центрі столиці.
Художник збирається фотографувати дітей, які живуть при дитбудинку фундації "Отчий дім" у селі Петрівське під Києвом. Знімки віддасть у проект "Затримай мить для завтрашнього дня!". Тільки одну добу, 15 травня, професійні фотографи та аматори зі всього світу знімали життя своєї країни. Роботи виклали на сторінці ru.aday.org.
— Це шанс представити свою країну цілій планеті, — Гайдай кладе на задньому сидінні штатив. — І зберегти один день з життя планети у фотографіях. Найкращі роботи видадуть альбомом у листопаді. Підозрюю, що серед фотографій звичайних людей буде багато зображень їхніх друзів на вечірці або дітей під час прогулянки. Батьки завжди вважають, що їхня дитина найкраща і її мусять усі побачити. Я покажу дітей, які живуть з чужими батьками у будинку сімейного типу. Це теж правда про нашу країну.
Ігор Гайдай вісім років робить колективні фото українців для проекту "Разом.UA".
— Фотографи, щоб розказати про свою країну, грішать архітектурними пам'ятками — кругом Софія Київська, пам'ятник Богдану Хмельницькому. У будь-якій європейській країні таких пам'яток архітектури значно більше, ніж у нас, і вони у кращому стані. Тому немає чим хвалитися. Для мене Україна — це люди.
На подвір'ї "Отчого дому" репетують діти. Ганяються одне за одним. Кілька вихователів стоять на дерев'яному місточку. Родини з усиновленою малечею живуть у багатоповерхівці. Поруч стоїть адміністративний будинок. Він яскраво розмальований героями американських мультфільмів.
— Ніна, розстав дітей на пожежній драбині, поки я підготуюся, — каже дружині фотограф.
— Дітей?! Я стільки мотузок не маю їх поприв'язувати, — Ніна Гайдай вішає собі на шию камеру.
Діти з гамором піднімаються по металевій драбині.
— Оксано Володимирівно! Шо робить? Я пригаю! — кричить з висоти третього поверху дівчинка.
— Ох, діти! Тільки один став, інший пішов, — Гайдай нахилився до вічка фотокамери на штативі. — Не поправляємо зачіски. Немає часу — дощ починається. Веселіше.
— Усі дивимося на дядю, — кричить вихователька, доки фотограф натискає кілька разів на кнопку.
Зібралися 100 осіб. Половина дорослих — вихователі й офісні працівники організації. Справжні батьки більшості малечі позбавлені батьківського права. 14-річна Лілія Голінська живе у Петрівському шість років. Її взяла родина, яка має ще сім дітей. Народилася на столичній Троєщині. Стоїть серед вихователів. Вона вища за них зростом.
— До сьогоднішніх зйомок готувалася з учора. Вимила волосся, перебрала весь одяг, — Лілія у джинсах, синіх кедах і чорно-білій смугастій кофті. Розпустила довге світле волосся. — Мені пропонували стати моделлю. Але хочу бути перекладачем. Знаю чеську та англійську.
Ігор Гайдай окремо фотографує малечу. Дорослі готують мангал для барбекю, приносять вугілля у паперових пакетах. Збираються йти на пікнік у сусідній яр.
— Дітей складніше, ніж дорослих, фотографувати. Вони не можуть довго тримати увагу. Разом — несинхронізовані. Але у знімку досконалість може позбавити настрою. Коли хтось у носі колупається або дивиться вбік, це робить фото живим. Потім йому довіряють.
"Не уявляю, як можна спокуситися моделлю"
Ігор Гайдай народився 1961-го у Харкові, фотографією захопився у четвертому класі. Першу світлину продав на початку 1990-х у Німеччині за 100 марок.
— Тоді я зрозумів: якщо фотографії готові купувати, отже, можна прожити, займаючись творчістю.
За професією — кінооператор. Під час навчання у Київському інституті імені Карпенка-Карого познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ніною. Вони разом майже 30 років. Виховали сина, мають онуку.
— У мене є Ніна, а у неї — я. Не уявляю, як можна спокуситися красивою дівчинкою — моделлю з ідеальними формами, але без одухотвореності на обличчі, — каже фотограф.
Працює в чорно-білій гамі або в сепії. Найвідоміші його проекти: "Саман" і "Українці. Початок третього тисячоліття". Для першого фотографував оголених жінок на мітлах. Другий — це 128 портретів українців, які зробив упродовж семи років мандрівок країною.
— Це спроба змалювати портрет нації в сучасному стані, — зазначає Ігор Гайдай. Має галерею в центрі Києва.
3 
1
Коментарі