— Для одруження з ліванкою чоловіку висувають багато вимог. Передусім — це величезні гроші на весілля, на утримання жінки, мов королеви. В Україні можна обійтися без пишного святкування. До того ж наші жінки часто хочуть працювати, вони — хороші матері. А ще в Лівані вам кожен скаже, що українки — найкрасивіші у світі, — говорить київська письменниця 57-річна Марина Гримич. Навесні цього року у видавництві "Нора-Друк" вийшов її роман "Ажнабія на червоній машині". Так в арабських країнах називають іноземок. Головна героїня книжки — українка, яка вийшла заміж у Ліван.
Марина Гримич півтора року живе в ліванській столиці Бейрут. Її чоловік Ігор Осташ — посол України у цій країні.
Марина Віллівна заходить із розпеченої вулиці у кондитерську на столичному Ярославовому Валу.
Ви приїхали в Україну сховатися від ліванської спеки?
— Так, там важке літо — жарке і вологе. Люди намагаються не виходити на вулицю. Прийоми роблять у приміщеннях із кондиціонерами, — розповідає Марина Гримич за столиком. Поглядає на годинник — о 19:00 має бути на виставі в Молодому театрі.
До чого досі не можете звикнути в Лівані?
— Там я позбавлена прав як пішохід. Всі пересуваються машинами. Тротуари є хіба десь у центрі, і вони можуть несподівано закінчитися. Не знаєш, як пройти через суцільний потік автівок.
Правила дорожнього руху не діють. Вмикати повороти вважається поганим тоном. Однак бейрутці до цього призвичаїлися, у них мало аварій. Якщо комусь треба швидше, показуєш іншим водіям жестами. Оце, — Марина Віллівна складає в пучку три пальці й підносить, — означає "Почекай".
Що ви швидко прийняли у новій країні?
— Гори, море і кухню. Там весь рік свої фрукти та городина. Популярні страви з овочів і бобів: нуту, квасолі, виноградного листя. З одних баклажанів роблять 15 видів закусок.
Скільки в Лівані проживає українок?
— У посольстві зареєстровано зо п'ять тисяч. Однак не всі стають на облік. Їх називаю "роксолянами", бо вийшли заміж за ліванців.
Чим займаються в Лівані?
— Багато подружжів разом вчилися в Україні. Наприклад, обоє інженери. Спільно працюють над замовленнями. Також багато пар лікарів. Ліванки захоплюються українськими жінками гінекологами, акушерами.
Інша група українок — молодше покоління без вищої освіти. Чимало з них працюють у салонах краси.
У моїй книжці головна героїня хоче піти на роботу. Свекруха їй на це каже: "Для чого? Ти відправила вранці дітей до школи і можеш спати до обіду. Це ж таке чудове життя".
Раніше в садах, на полі працювали тільки чоловіки. Жінку, яка порається на землі чи миє сходи на вулиці, годі уявити. Це для чоловіка — велика ганьба.
Молодше покоління ліванок — інше. Хочуть працювати і робити кар'єру. У країні багато навчальних закладів, де вони здобувають фах.
Опишіть день типової ліванки, яка має троє дітей і не працює.
— Вона прокидається й дає розпорядження хатній помічниці на день. Дітей відправляє в школу. З 6 місяців малих водять у садочок. Щодня зранку в домі ідеально миють усі підлоги. Бо вітер із пустелі наносить пил. Потім жінка готує їсти. Як правило, хатній помічниці цього не довіряють. Кожен день у певні години йде в салон краси. Є навіть такі, що голову не миють удома. Ліванці підтримують бажання дружини бути красивою, дають гроші на шопінг. Якщо вона доглянута — його вважатимуть хорошим чоловіком інші.
Мати для чоловіка — друга після Матінки Божої. Сини аж занадто турботливі до матерів, кажуть наші дівчата. І трохи до них ревнують. А потім виростають їхні сини — і так само ставляться до них.
2 
1
Коментарі