Закарпатця 34-річного Василя Гозду прийняли в єврейство. Чоловік із дружиною й трьома дітьми почав сповідувати іудаїзм.

Із Василем зустрічаємося в Ужгороді. Під'їжджає на сріблястому "мерседесі". На голові світлий картуз, під ним — єврейська кипа. На поясі прикріплений цицит — сплетені нитки.

— Одягаю картуз, щоб не привертати увагу, — пояснює. — Цицит і кипу повинен носити кожен чоловік-єврей із 13 років.

Каже, народився в селі Хмільник Іршавського району Закарпаття в родині протестантів.

— Мої батьки й діди були православними, потім стали "суботниками". Із дитинства дотримувалися закону святкування суботи, не їли свинину, вивчали Біблію. Коли виріс, почав аналізувати тексти Святого Письма. Зрозумів, що в Біблії є багато протиріч. Порівнював Старий і Новий Завіти. Виходить, усе, що було сказано в Старому — у Новому подано інакше. Я почав вивчати інші релігії. Зупинився на іудаїзмі, бо зрозумів, що ця релігія пішла не від одної людини, як багато інших. Вона почалася на горі, коли Бог говорив із Моше, тобто Мойсеєм, при 600 тисячах свідків. Через Київ почав замовляти книги, читав. Спочатку було важко, бо це зовсім інший світогляд.

За чотири роки познайомився з ужгородським рабином Менахемом Мендл Тайхманом.

— Прочитав Шульхан арух — кодекс практичних положень євреїв, вивчав Тору. Із дружиною Ольгою почали практикувати правила поведінки з Шульхан арух у повсякденному житті. За три роки я підійшов до рабина. Він дозволив нам відвідувати різні події, які відбувалися в житті ужгородських євреїв. Через два роки на святкуванні єврейського Нового року Рош Гашана рабин спитав: "Яке твоє найбільше бажання?" Я відповів, що хочу стати іудеєм. Він благословив мої наміри.

Місяць тому Василь з Ольгою прийняли іудаїзм.

— Ритуал називається ґіюр. Коли людина-неєврей стає євреєм. Це відбувалося в Києві, в синагозі Бродського. Із жінкою перед трьома суддями дали обіцянку жити за законами Тори. Перед цим пройшов брит-мілу — обрізання. Ми з жінкою, за законами Тори, опустилися в мікву — спеціальний ритуальний басейн для занурення. Після мікви я вибрав нове ім'я Менахм, а жінка — Хайя-Хана. Через тиждень за єврейськими законами в Ужгороді нам зробили весілля — хупу.

Батьки були проти прийняття іудаїзму.

— Удома нас спочатку не розуміли, — продовжує. — Мама сприймала болісно. Але коли ми прийняли нову релігію, батько сказав: "Сину, тепер у тебе почалося нове життя. Дотримуйся правил іудаїзму". Батьки зрозуміли, що іудаїзм стоїть вище протестантства. Коли приїжджаємо до рідні, у село, користуємося власним посудом, веземо з собою кошерну їжу. Не можна, щоб посудом єврея користувався не єврей. Тому тримаємо його в спеціальній шафі, яку нам відвели батьки.

Каже, найважче було звикнути до кошерної кухні — приготованої згідно з іудейськими настановами.

— В Україні є тільки декілька фірм, що випускають кошерну їжу. Багато продуктів замовляємо за кордоном, привозимо з інших областей України. Харчуємося тільки тим, що дозволено Кашрутом (збір правил щодо їжі в іудаїзмі. — "ГПУ"). Овочі купуємо на ринку. Але вдома ретельно передивляємося кожен листок, щоб на ньому не було дрібних мушок, черв'ячків, хробаків. Якщо беремо яйця, то дивимося, щоб у них не було кров'яних цяток, бо тоді яйце вже не кошерне. Хліб у магазині не купуємо, бо вогонь для його випічки має запалити єврей. Дружина пече його вдома або бере в кошерній столовій при синагозі. А коли в місті запрошують на каву, п'ю з одноразових стаканів або взагалі відмовляюся. Дружині найважче було звикнути до того, що єврейська жінка не показує волосся нікому, окрім свого чоловіка. Одягає перуку або хустку. Деякі сусіди по будинку спершу шепталися про нас, але звикли. У нас із ними гарні стосунки.

У Гоздів троє дітей. Двоє старших — дочка Неля-Рахіль і син Юрій-Давид — відвідують школу. Батьки відмовилися від шкільного харчування.

— Довелося познайомитися з директором школи, написати пояснювальну, чому відмовляємося від їжі. Добре, що нас зрозуміли. Найменша дочка Лілія-Лея ходить у садочок. В обід, коли діти їдять, дружина забирає її додому.

У будинку Гозди зробили перестановку.

— Кухня в єврея має бути роздільною: молочна окремо й м'ясна окремо. Навіть вилки-ложки для цих продуктів маємо різні. У спальні ліжка з дружиною теж роздільні, щоб за потреби їх можна було розсунути. Решта обстановки — звичайна.

×