— Наші валянки мають Клаудія Шиффер і Наомі Кембелл, — каже 47-річний Дмитро Кирчук з білоруського міста Сміловичі, за 30 км від Мінська. Там 95 років роблять валянки.
— Шиффер взуває укорочені рожеві, а Наомі Кембелл — високі червоні. Мені донька їхні фотографії показувала. Наші валянки, сумнівів нема, — говорить Дмитро Іванович. — Одну пару можна носити п'ять зим, якщо правильно в них ходити й не сушити біля батареї. Без калош можна взувати тільки на сухий сніг. На літо набивати газетами, щоб не втрачали форму.
Виготовляють повстяні чоботи з овечої вовни. Щомісяця на Сміловицькій валяльно-повстяній фабриці випускають по 17 тис. пар. Щоб перетворити сировину на валянки, потрібно три-п'ять діб і до 36 операцій. Деякі з них, як-от миття та чесання вовни, — механізовані, інші — виконують вручну.
— Товар на складі не залежується, бо, як і раніше, має попит. Валяне взуття — останній писк моди. Його роблять із натуральної вовни, ніякої синтетики й хімії. На одну пару йде 2,5 кілограма. Сировину на півгодини замочують у теплій воді, додають кальциновану соду чи синтетичний порошок. Після прання віджату руками вовну тричі промивають у мильно-содовому розчині й полощуть у чистій воді. Коли підсохне, чистять від реп'яхів і соломи.
Збивають до рихлої ватоподібної маси. Із цупкого полотна вирізають удвічі більшу від готового валянка викрійку. Підготовлену вовну рівним шаром викладають на змочену викрійку й довго валяють, розгортають або катають. Тому росіяни ще називають таке взуття катанками.
Поверхню валянка труть пемзою і ставлять у піч для просушування. За температури 70 градусів чоботи сохнуть протягом доби. Колодку виймають, а виріб чистять, обпалюють, шліфують, полірують, іноді лакують. Для чорніння раніше застосовували галун, мідний купорос і синій сандал, а для освітлення занурювали в білила й парне молоко. Зараз використовують барвники.
Знизу взуття рекомендують підшити шкірою або приклеїти литу підошву.
Найчастіше на фабриці замовляють оздоблення вишивкою, принтами й аплікацією. Її прасками кріплять на валянки. Модниці клеять на них стрази, кристали, пришивають кольорове пір'я екзотичних птахів, мереживо, намисто, оторочують хутром. За допомогою клею й акварельних фарб виконують малюнки.
— У всьому світі про Сміловичі дізналися виключно завдяки валянкам, — говорить 52-річна Наталія Миколаївна, яка 30 років працює на фабриці. — Це наш стратегічний товар. Попит на валянки спричиняють не тільки снігові та морозні зими. Ходити в них комфортно по пустелі. Навіть у 40 градусів спеки у такому взутті не буде жарко. Воно підтримує температуру ноги й зберігає її в нормі взимку й улітку.
Завдяки фабриці до міста часто приїжджають туристи. Екскурсію для них проводять безкоштовно навіть у вихідні, коли завод не працює. Кожен турист купує собі або родичам валянки.
2 
1
Коментарі
1