13 червня по обіді на прикордонному пункті пропуску Медика-Шегині в Мостиському районі Львівської області в черзі стоять із півсотні українців. Усі повертаються з Польщі.
Найбільша черга тягнеться до відділення "такс-фрі". Там повертають податок на додану вартість за речі, придбані в Польщі — від 7 до 23%. Люди тримають біля себе картонні коробки з побутовою технікою, валізи та пакети з покупками. У черзі проводять по 2–3 год.
Жінка у джинсовій куртці обперлася об залізну огорожу. Біля ноги стоїть велика пласка коробка із плазмовим телевізором. Перед нею чекають 16 людей.
— Іван, можеш поспати в машині. Ще 2 години точно стоятиму, — каже жінка по мобільному. — Я тут розпитаю, кому до Львова. Візьму попутників. Хоч дорогу вернемо.
Поруч чекає низька білявка. Біля неї — складений блакитний стіл для годування дитини, обтягнутий плівкою.
— Купили телевізор чоловікові на 50-річчя, — обертається жінка до сусідки, киває на "плазму". — В Перемишлі ця модель дешевша на тисячу гривень. Ще й повертають майже дві тисячі податку. Замість 10 тисяч гривень заплатили 7.
— Вигідно в Польщі брати електроніку, — каже білявка. — Онукові на подарунок стіл купила за 100 злотих (698 грн. — ГПУ). У нас такі вдвічі дорожчі. А ви до Львова? Може візьмете з собою?
— Візьмемо. По 50 гривень беремо з людини. Але у вас багаж габаритний, то вийде на двадцятку більше.
На українській стороні митники ретельно перевіряють багаж. Питають, чи ввозять заборонені предмети та речовини. Великі сумки просять розкрити, оглядають.
Біля виходу із зони митного контролю палять цигарки шестеро чоловіків.
— На Львів, Мостиська, недорого, — закликає вусань у білій сорочці. Його автомобіль — брудний темно-синій "Рено" з польськими номерами.
— За скільки "бляху" взяв? ("бляхами" жителі прикордоння називають автомобілі на польських номерах. — ГПУ), — питає чоловік із компанії.
— 900 долярів, — відповідає вусатий водій. — Але двіжок тут до чорта. Машині вже 12 років як-не-як. Думаю продати, і куплю "Ауді". Поляк із Перемишля всього за 2 тисячі долярів віддає. Але машина люксова — прибіг мізерний, червона. В салоні є кондиціонер, весь фарш.
До водія підходить жінка з чорною валізою та сином-підлітком. Ставлять сумки в багажник.
— Їдемо з Австрії. Були в гостях у сестри. Там живе 10 років, — переводить подих жінка. — Відпочивали, ходили містом. А на третій день сестра каже: "Валя, хочеш 150 євро? Сусідка просить три вікна помити". Я спочатку образилася, бо ж не на роботу приїхала. А потім погодилася. Жінка розплатилася.
З сином за день гроші розтратили — пішли в "Діснейленд" і аквапарк. Сестра пропонує на заробітки приїхати. Шукатиме мені таких клієнтів. Ще подумаю, але пропозиція спокуслива.
3 
1
Коментарі