четвер, 05 лютого 2009 18:09

Валерій Чигляєв почав худнути

Автор: фото: Наталія ЧУБЕНКО
  Актор Валерій Чигляєв одягає смокінг на вишиванку. Корпоративну вечірку у столичному льодовому клубі ”Піонер” він вестиме в образі Панька
Актор Валерій Чигляєв одягає смокінг на вишиванку. Корпоративну вечірку у столичному льодовому клубі ”Піонер” він вестиме в образі Панька

"Зачем я вам нужен? Я же не умею давать интервью", — починає розмову 51-річний актор Валерій Чигляєв. До льодового клубу "Піонер" він під"їжджає в таксі. Увечері вестиме тут корпоративну вечірку.

Актор несе до приміщення велику сумку та костюм із лейблом "Михайло Воронін".

— Буду таким сучасним Паньком, — вдягає сірий піджак на вишиванку. — Ношу і вишиті сорочки, і смокінги. Головне — щоб було доречно. Знаю історію, як один наш бізнесмен на вечірку в Швейцарії одягнув смокінг. Гості весь вечір просили в нього кави та віскі — бо так одягнений був лише він. А вишиванка в мене одна, робоча — лишилася з вистави "Вертеп" Віталія Малахова.

У барі замовляє каву американо. Через залу прямує до дивана.

— Терміново треба худнути, а то брюшко вже бєгємотоподібне, — важко віддихується. — Понад сто кілограмів важу точно. Як Карлсон — "в меру упитанный мужчина в самом расцвете сил". Жінкам подобається, що я схожий на великого красивого кота. Але важко тягати такий мішок сала.

Гучно вітається з офіціантками.

— Моя вы красава, как дела? — питає білявка.

— Да жив, все нормально, солнышко, — махає рукою актор.

— Кризис вас не коснулся?

— В определенное место, — підморгує Чигляєв. — Це як в анекдоті. Син запитує в батька, чи їх торкнеться криза? "Ні, синку, вона торкнеться олігархів. А нам буде писець".

Каже, що через кризу має більше вільного часу.

— Може, спортом почну займатися, — закидає лікоть на спинку дивана. — Люблю на конях кататися. Та коли залажу на них, дивляться так: дядь, ну май совість... Але на жодних дієтах не сиджу. Колись Вітя Андрієнко (актор, який грав "довгоносика". — "ГПУ") задумав схуднути, їв одну моркву. Став такого цегляного кольору, що ми його кликали "Андрієнко-китаєць". Я дивлюся на їжу як на радість, — поправляє сорочку, що вибилася зі штанів. — Треба їсти менше майонезу і жирних страв.

Вишиванка в мене одна, робоча

Цікавлюся, чи вміє готувати.

— Умію, але дружина не дозволяє. Удома завжди є щонайменше п"ять страв. Обожнюю найпростіші: печену картопельку з чорним хлібом і молоком. Їв тих омарів-крабів, але немає нічого смачнішого за наших раків. Тільки треба, щоб вони настоялися.

Валерій Чигляєв народився в Ірпені на Київщині. У дитинстві мріяв стати моряком.

— Під ковдрою з ліхтариком читав про морські пригоди. Але зрозумів, що стати моряком — значить зайнятися чимось одним. Ми в дворі часто грали в кіно. Ставили навіть "Війну і мир". Я вчив маленьких дівчаток марширувати з барабанами. У кого не виходило — зачиняв у темній кімнаті. Вони страшно плакали, — усміхається в густу чорну бороду. — Якось на ковзанах ледве під трактор не потрапив. Тільки набрав швидкість — а тут назустріч машина виїжджає! Зі страху впав на спину, зламав руку. У школі вчився добре до восьмого класу. Потім став прогулювати уроки. Їздив у Київ, у кінотеатрі "Зоря" передивився всі фільми. У Будинку піонерів займався в акторському гуртку разом із Серьожою Маковецьким. Він смішний був, так зворушливо картавив.

Чигляєв десять років одружений із лікаркою Катериною. Говорити про сім"ю  відмовляється.

— Я в цій справі партизан, — надовго замовкає. На очі набігають сльози. — Щасливий, що маю таку дружину. Закохався з першого погляду. Катюша — людина справи. Колись після роботи вечорами, у стоптаних чобітках, ходила додому до літніх людей, допомагала їм, лікувала.

Каже, що має багато друзів.

— Дружба — це перевірка, наскільки ти скурвився. У 1990-х якось дав одному другу сто доларів. Він із ними зник. А коли, потрьопаний, повернувся, я дав йому ще сто доларів і попросив щезнути. Бо він сам себе в таку суму оцінив. У мене запити невеликі, "ягуарів"-"мерседесів" не хочу. Машини не маю, бо це великий клопіт. У метро давно не спускався, бо витрачатиму багато часу на автографи.

Потирає руки.

— Якось на вокзалі з телеведучим Іллею Ноябрьовим зустрів прихильників гумористичної програми "Золотий гусак". Виходимо з вагону, двоє здоровенних мужиків із гранчаків п"ють горілку. Піднімають очі й видихають: "Чигляєв? Да ти ж у нас у телевізорі живеш! У "Гусаку" ти найкращий, усі інші — лайно просто!". А в цю мить за моєю спиною з"являється Ілля. Мужик винувато гикає: "Ноябрьов, ну ти сам винуватий, що він першим вийшов".

Зараз ви читаєте новину «Валерій Чигляєв почав худнути». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути