55-річна Валентина Горик із селища Сутиски Тиврівського району на Вінниччині запросила в гості прем'єр-міністра Миколу Азарова, 63 роки. Він був із робочою поїздкою в сусідньому селі Василівка. Валентина Миколаївна із чоловіком Костянтином Васильовичем, 57 років, живуть у двоповерховому будинку при в'їзді в селище.
— Вручив мені букет гладіолусів із трояндами й пішов обдивлятися обійстя, — розповідає Валентина Миколаївна. — Геть не думала, шо в дом зайде. Я там ремонт затіяла. Грубку чоловік обкладає. Прем'єр погладив по ній рукою. Згадав грубу свого діда, що двоє суток тримала тепло.
Подвір'я Гориків вважають зразковим у селищі. Є водяний млин, який господар побудував два роки тому.
— Я переживала, склала руки під грудьми і ходю, так розтєрялася, — продовжує Валентина Миколаївна. — Після обходу запросила до столу. Так тряслася, що боялася чаю налити. Ще, не дай Бог, розлию. Просила охорону обслужити.
Господиня спекла хліб, пиріжки з горохом, чорносливом, маком, сиром та вишнями. Наварила вареників із сиром та приготувала узвар.
— Буде чи не буде, а стіл накрила в бєсєдці надворі. Усе спонтанно вийшло. Геть ніхто не знав. У родичів вишиту скатертину позичила, яку колись їм подарувала. Частувалися півчаса. Правда, вареників не їв, а сметану з хлібом випив. Ще спитався чи своя. Я корови не тримаю, купляю у сусідів.
За розмовою Азаров жалівся на онука. Казав, що той годинами просиджує біля комп'ютера. Як прощалися, залишив візитівки. Пожав руку, обняв і попросив дозволу поцілувати. Хотіла крикнути, що даже нужно, — сміється. — Зараз на дорозі встрічають сусіди, кажуть: не змивай щоки, поцілованої Азаровим. А другі говорять, що бачили його в помаді з відкусаним вухом. А я їм: "Хай вернеться, полічу".
Валентина Горик на пенсії два місяці. Доти працювала оператором Тиврівських електромереж. Її чоловік — колишній військовий. Теж на пенсії, але працює в будівельній бригаді приватної фірми. Донька Світлана — у податковій адміністрації Чернівців. Син Євген — військовий. За обідом Валентина Миколаївна просила прем'єра відбудувати в селі дитсадок і не закривати лікарню.
— Він з кармана достав блокнот і мовчки записав. Но я буду контролювати, як ці питання вирішаться. Для себе й дітей нічого не просю. Ми з чоловіком за 10 років збудували прекрасний дім. Обстроїли його самі. Усе, що маємо, те наше.
1 
1
Коментарі