Уранці 4 травня у Черкасах перехожі знайшли на вулиці з розбитою головою місцевого журналіста 57-річного Вадима КОМАРОВА. Йому зробили операцію, але так і не отямився. 46 днів був у комі. Помер 20 червня.
— Вадима вбили, але його і далі бояться, — каже письменниця 55-річна Валентина Коваленко. — На сесіях обласної ради він любив сідати біля мене. Часто розповідав про розслідування, якими страшенно дратував тих, кого це безпосередньо стосувалося. Якось спитала: "Ви так глибоко й відверто копаєте. Не боїтеся, що вас уб'ють?" "Нехай бояться мене", — віджартовувався Комаров.
Раніше в журналіста двічі стріляли: 25 років тому — коли він розслідував справу про хабарництво прокурорів, та у вересні 2016-го — намагався викрити недоброчесних суддів. Останнім часом публікував статті щодо проблем у Черкаській виправній колонії №62.
— Коли Вадим почав активну блогерську діяльність, стала запрошувати його на ефіри, — говорить журналістка Ольга Мальована. — Ми переймалися однаковими темами — місцевими та політичними питаннями. Вадим був принциповий, щирий, іронічний і самокритичний. Почуття гумору разом із дотепними та влучними коментарями робили його неповторним. Він був авантюрист: сміливий і безстрашний. Практично жив роботою. Знав, що і де відбувається. Скрізь встигав. Дружина Оля його підтримувала. Ставився до неї з великою теплотою. Казав: "Пора бігти — мене кохана вдома чекає".
Вадим Комаров навчався у Люботинській школі-інтернаті на Харківщині. 1991-го створив підприємство з виготовлення будівельних матеріалів. Кілька років працював у черкаському виданні "Антена", видавав газету "Фактор". Торік заснував газету "Черкаські відгуки". Часто публікував пости на сторінці громадської організації "Агенція антикорупційних реформ" у "Фейсбуку".
Справу розслідує поліція. Склали фоторобот ймовірного нападника. Його розшукують.
2 
35413
Коментарі