Ексклюзиви
Середа, 06 лютого 2008 17:06

Вадим Карасьов не став музикантом через сестру

Автор: фото: Наталія ЧУБЕНКО
  Каріна Карасьова каже, що її брат Вадим швидше за неї навчився грати на піаніно. Політолог Вадим Карасьов мріяв стати музикантом
Каріна Карасьова каже, що її брат Вадим швидше за неї навчився грати на піаніно. Політолог Вадим Карасьов мріяв стати музикантом

Співачка Каріна Карасьова, 36 років, — сестра 51-річного політолога Вадима Карасьова. Упродовж 20 років виконує естрадні пісні, романси, етнографічний рок. Музику для Каріни пише чоловік Олександр Швидкий.

Артистка запрошує на Печерськ, до приміщення Фонду культури.

— Фондом керує поет Борис Олійник. Якось ми зустрілися на концерті в Житомирі, погомоніли. Відтоді я іноді сюди забігаю, — пояснює співачка, відкриваючи ключем "золоту залу".

Поблизу вікна в кутку стоїть рояль. Каріна сідає біля нього. Відкриває кришку. Пробігає пальцями по клавішах.

Розповідає, що народилася в місті Коростень на Житомирщині.

— Наші з Вадимом батьки були інженерами-меліораторами. Вони пропадали на роботі, тому мене виховував брат. Артисткою я стала завдяки йому. Вадік грав на барабанах у кількох рок-групах. Не пам"ятаю, як вони називалися, — тре скроні. — Виконували пісні груп "Бі Джиз" та "Боні М". На конкурсі в Житомирі Вадя навіть отримав грамоту "Кращий барабанщик Житомирщини".

Вадим Карасьов розповів "ГПУ" по телефону, що до 14 років теж бачив себе музикантом.

— Мріяв піти в музичну школу, але не міг, — каже він. — Батьки часто їздили у відрядження, а я мусив доглядати сестру. Варив їй манну кашу, відводив і забирав зі школи. Якби батьки були вдома, може, з мене вийшов би непоганий барабанщик.

— Ми слухалися батьків, капостей не робили, — веде далі Каріна. — Вадік був начитаний хлопець. Цікавився історією навіть більше, ніж музикою. На обласних олімпіадах займав перші місця. Багато читав, насамперед газети. Обожнював історичні книжки.

— Дівчат мав багато?

— О, ні! — сміється Карасьова. — Дівчата це не його. Тобто вони в нього були, але не багато.

Додає, що не була такою інтелектуалкою, як брат.

— В"язати навчилася в сім років. Нещодавно чоловікові з льняних ниток гачком за тиждень сплела вишиванку. А собі для виступів  сукню із серветок. Інколи підробляю — в"яжу одяг на замовлення.

Не була такою інтелектуалкою, як брат

Згадує, як у дитинстві навчилася грати на фортепіано.

— Мені було 10 років, а Вадік уже вчився в інституті. Родичі з Києва привезли нам старенький німецький рояль. У магазині тоді продавали лише піаніно "Україна" низької якості. Доки інструмента не було, малювала клавіатуру на папері, ставила на неї пальці й так "грала". Але брат опанував піаніно швидше. Легко підбирав мелодії на слух. Мав високий голос, який потім зробився хриплим. Почав захоплюватися важким металом.

Цікавлюся, чи в родині ще є музиканти.

— Мамині батьки співали при церкві, — киває жінка. — Вони полтавчани, з міста Кобеляки. Дідусь Олександр грав на скрипці, а бабуся Марія ще й на мандоліні, гітарі, акордеоні та баяні. Вони співали в дуеті народні пісні. Бабця мріяла, щоб я, як виросту, заспівала її улюблену "Прилітала ластівка". Ця пісня є в моєму репертуарі.

Батьки Карасьових теж гарно співають.

— Але не професійно, — уточнює Каріна. — У них гарний слух, однак несильні голоси.

Артистка каже, що має приблизно десять виступів щомісяця. Іноді виїжджає в обласні та райцентри. Згадує виступ на Святого Миколая в селі Ушомир Коростенського району.

— Співала в дитбудинку для малюків із церебральним паралічем, — каже зі слізьми на очах. — Я кілька днів не могла прийти в себе. Спокійні пісні діти слухали уважно. А коли починалися швидкі, вони кричали і сміялися, а вихователі їх заспокоювали.

Карасьова закінчила Житомирське педучилище, клас хорового диригування та вокалу. Її однокурсник поїхав у справах до Москви і взяв із собою касету з записом Каріниного голосу. Запис почув керівник московського ансамблю "Катюша" й запросив дівчину на роботу до Москви. За три роки вона перейшла до московського джаз-рокового колективу "Володине поле".

— Його створив українець, який народився в Москві, — Володимир Деборщук. Ми виступали на заводах, у кінотеатрах, будинках культури. У групі я познайомилася з майбутнім чоловіком Олександром Швидким, — розповідає Карасьова. — Він проходив повз кімнату, де я репетирувала, почув мій голос і зазирнув. Невдовзі приніс пісню "Каріна", яку сам написав. Близьких стосунків у нас тоді не було. Він гарно за мною упадав, часто дарував троянди, іриси й фіалки.

Згадує, як з групою "Володине поле" уперше поїхала за кордон, до Німеччини.

— Кращих гримерок я не бачила ніде! — сплескує руками. — Безліч дзеркал на одну людину, вода холодна й гаряча, чисті туалети. А ще — безплатні автомати з капроновими колготами.

Артистка невисока, тендітна, чорне волосся спадає їй за плечі. Щоб сфотографуватися, вона принесла червоні туфельки на високих підборах. Після інтерв"ю взувається в чорні чоботи на шпильці.

— Шпильки ношу завжди, — говорить, застібаючи взуття. — Якось на концерті в данському місті Кілі застрягла каблуком у дротах на сцені. До мене підійшли двоє техніків. Почали витягувати каблук, ледве не зламали його. У залі цього не помітили. Глядачі подумали, що так і треба.

Зараз ви читаєте новину «Вадим Карасьов не став музикантом через сестру». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода