Шахтар Сергій Капранов, 26 років, підіймається на піраміду з восьми стільців. Стоячи на хиткій конструкції, виконує акробатичні вправи. За підсумками глядацького СМС-голосування став третім у шоу "Україна має талант" на телеканалі "СТБ".
— У Києві усе нечесно. Переможниця шоу Олена Ковтун (сліпа співачка. — "ГПУ") не заслужила на мільйон гривень. Це їй Кондратюк (суддя шоу, продюсер Ігор Кондратюк. — "ГПУ") дав. Я як взнала за результат, захворіла, — розповідає 60-річна Валентина Миколаївна, мати хлопця.
Сергій живе з батьками в двокімнатній панельці в місті Горлівка на Донеччині:
— Мам, ти не права. Я за мільйоном не шкодую. Перемога в проекті означає, що на п"ять років ти опиняєшся в кабалі у каналу. Спілкувався з Ксенiєю Симоновою (минулорічна переможниця. — "ГПУ"). Свій мільйон вона відпрацьовує по повнiй програмi. А Лєна Ковтун хороша людина.
— Серьожа наївний. Не можна бути таким добреньким, — зітхає мати. — Сусідка говорить: яке вони мали право пускати дитину на сцену без страховки? Ще й роти роззявили, сидять, дивуються.
У квартирі роблять ремонт. Мати приносить два табурети з кухні, застеляє їх серветками. Каже, Сергій сам постелив підлогу, зробив підвісну стелю. Ставить тарілки з тістечками і вазу з шоколадними цукерками.
— У нас в сім"ї не п"ють і не палять, а от в цукерках знаємо толк, — продовжує син. — Узагалі я невибагливий, тільки воду п"ю покупну, не з-під крана. Батьки ні в які секції мене не віддавали. Зате я краще за усіх лазив по деревах. У дворі була гра — переходити з дерева на дерево, не опускаючись на землю. Чіплявся за гілки, як Мауглi. Мене ніхто з хлопців не міг догнати. У 13 років на третій поверх по балконах забрався. Заліз у квартиру сусідки Ніни, в неї двері захлопнулися. За арматурини чіплявся між плитами.
У Сергія Капранова немає учителя. Номери він ставить сам.
Мені повезло, бо був у відпустці. А 13 людей загинули
— У Донецьк на відбірковий тур привіз шість стільців із нашого Будинку культури. Вони 1985 року випуску, етикетки збереглися. Підлога гнулася. Перший стілець хитався, конструкція почала розгойдуватися. Глядачі дуже переживали за мене. У Києві стільці купував телеканал. Але теж звичайні, дерев"яні.
Перед гала-концертом він звільнився з шахти ім. Засядька. Там працював підземним електрослюсарем.
— Директор казав: якщо з цирком не складеться, візьмемо назад. З нашої групи в технікумі на цю шахту пішло працювати хлопцiв 10. Усі розрахувалися найпізніше через рік. Бо страшно. Перша аварія відбулася у вересні 2006-го. Мені повезло, бо був у відпустці. А 13 людей загинули. Через рік були дві аварії підряд. Я спускався в шахту в першу зміну, а загиблі хлопці — в третю. Половина дільниці загинула. По закінченні роботи шахтарі ще години дві, нiби в коматозi. А я після зміни по шість годин в Палаці культури займаюся, якщо пускають. Або на вулиці — на пожежні сходи підвішу ремені і тренуюся. Зате за мене уся шахта голосувала, навіть генеральний директор Фiлiмонов Павло Павлович. Мужики казали: не думали, що ти у півфінал пройдеш, але все одно посилали СМС.
Йде в коридор. Дістає з чорної нерозпакованої сумки кульок з конвертами.
— На проект мені найбільше листів приходило. В основному від дівчат. Принесли мішок прямо в зал. Почали діставати, а усі вони мені. Хлопці жартували: "Дай почитати". Але я не дав. Ось цей прислала Марина з Харкова, в ньому вірші. Думаю їй відповісти.
Сергій неодружений. Із червоним дипломом закінчив технікум у Горлівці. Батько Юрій Іванович, 60 років, працює монтажником на заводі "Стирол". Мати до пенсії була штукатуром. Старший брат 30-рiчний Андрій живе окремо. Він приватний підприємець.
3 
1
Коментарі
22