"Ми сьогодні будемо пити каву й задушевно розмовляти", — запрошує дружина дизайнера Олександра Гапчука Юлія, 26 років. Білий автобус зупиняється біля ґратчастих воріт новенької фабрики. У Новограді-Волинському, на Житомирщині, за вісім місяців на 32 га землі спорудили українсько-німецько-румунське підприємство "RGT". Тут оброблятимуть ексклюзивний колекційний одяг для Європи.
Військовий духовий оркестр у зелених мундирах грає марш. Чорнявий німець у костюмі й блакитній краватці англійською запрошує до шведського столу. Офіціанти наливають апельсиновий сік, коньяк і червоне вино. На тарілках — скибки житнього хліба з салом, сирні кульки з часником, обгорнуті червоною рибою, та еклери із сиром.
Прес-конференція триває півтори години: кожен із німецьких засновників дякує українцям і ґрунтовно перераховує партнерів. Перекладач повільно відтворює текст російською в інший мікрофон. Голові правління фабрики, німецькому бізнесменові Дітріхові Боку, 60 років, дарують три картини: одну — з емблемою "Хуго Босс", другу — з краєвидом Житомирщини, третю — запаковану в папір.
Рудий повненький Дітріх хвалиться, що на фабриці є хімчистка, апарати для розтягування тканини, надання їй ефекту потертості, а ще — для фарбування готових піджаків, суконь і костюмів. Тут оброблятимуть свої вироби українське предщставництво "Хуго Босс", "Михаїл Воронін", "Сіверс", "Ле-го", київський дизайнер Олександр Гапчук.
38-річний модельєр сидить у гримерці, в якій моделі готуються до показу. Що п"ять хвилин виходить подивитися, чи не скінчилася ще вступна частина. Гапчук представляє моделі нової колекції "Літо-2007". Високі доглянуті хлопці виходять на подіум у в"єтнамках, футболках і зручних напівспортивних штанях. Дівчата-манекенниці — у вельветових капрі та темних повсякденних костюмах. Модельки — на низьких підборах. Під час дефіле звучить німецький рок та реп.
— Це те, чого хочеться, правда? — запитує Гапчук після показу. Сам він у джинсах і сорочці в смужку. — Немає химерних вечірніх суконь, чогось накрученого, яке на голову не налазить. Цей одяг можна носити щодня. Зараз "підстарені" речі — самий пік.
Розповідає, що у Новограді-Волинському джинсову тканину розм"якшують камінцями:
Немає химерних вечірніх суконь
— Раніше жодна фабрика в Україні цього не робила. Тепер я плачу долар за одну річ і не морочу собі голови.
Хлопці-моделі не їдять, лише п"ють пиво. Один, із довгим блискучим кучерявим волоссям, зауважує:
— Тут непогано. Кожному обіцяли за показ 50 доларів. Ми з Гапчуком давно працюємо. А ці дівчата, — показує на манекенниць, які вже перевдяглися у джинси, — із Житомирщини. Не дуже професійні.
Німець Дітріх Бок розрізає ножицями червону стрічку. У цеху стоять два десятки гігантських залізних циліндрів. Біля кожного — хтось із персоналу в синій уніформі.
— Я оператор пральних машин, — розповідає 23-річний Георгій Петришин. На правиці смаглявого хлопця новенька обручка. — Ці машини — по 550 літрів. Якраз перемо джинси.
Відкриває кришку, з пральної машини вилітає блакитна піна від порошку. На дні лежать переплутані штанинами темні джинси, пересипані дрібними білими камінцями.
— Це — щоби тканину розм"якшувати, — пояснює Георгій і викидає штани у пластмасову ванну. — Зараз відділю від камінців і буду сушити.
Поряд двоє жінок і чоловік перемовляються німецькою, попиваючи пиво з півлітрових бокалів.
— Персонал ще треба вчити, — каже "ГПУ" Дітріх Бок. — Ми пришлемо сюди своїх людей.
Німці вклали у фабрику 4 млн євро.
У великому залі — столи з рибою, котлетами, солоними огірками, канапками та нарізкою. Інвестори сідають на стільці, журналісти їдять стоячи.
Гапчук із дружиною Юлією виходять надвір.
— Для мене фабрика краща за будь-який музей! — замріяно оглядає модельєр сіру будівлю. — Потрібно вже свою відкривати. Я зовсім не відпочиваю, — зізнається, — не маю часу. Дружину із сином Кирилом відправив улітку в Одесу до батьків, лише наїжджав до них на вихідні.
— Удома Сашка майже немає, — підхоплює Юлія, колишня співачка з поп-гурту "Гавана" — білявка у вельветовому піджаку із сяючою брошкою. — Як має вільну хвилину, біжить на роботу помалювати, подумати. Навіть на 8 березня. 10 вересня святкували річницю весілля і день народження Гапчука в один день. Утік у офіс! Ми з сином прийшли його туди вітати. Важко мені вдома, — жаліється пошепки. — А на сцену Сашко мені забороняє повертатися.
1968 року, 10 вересня — Олександр Гапчук народився в Одесі
1982, 27 вересня — народилась Юлія Дроботюк, майбутня дружина Олександра
1996 — Гапчук закінчив Київський інститут легкої промисловості
1996 — робота в ательє високої моди "Ольга Симоноff"
1999 — перша колекція на київських Сезонах моди
2002 — "Кришталевий силует" за найкращу вечірню сукню року
2002 — Юлія закінчила Інститут культури, співала в гурті "Гавана"
2003 — Олександр і Юрія одружилися; Гапчука визнали найкращим дизайнером року в Україні
2004 — народився син Кирило
2005 — колекція Гапчука "Wine Man" (винний чоловік)
2006 — на Тижні української моди представив сукню із трьох тисяч гігієнічних прокладок
2 
1
Коментарі