65-річний киянин Юрій Крєшков зібрав 3 тис. пляшок. Свою колекцію він тримає у двокімнатній квартирі на Борщагівці.
— Раніше я пив, — піднімає окуляри й показує ледь припухлі очі. — Потім кинув. Але звик купувати спиртне. Тому, коли отримував зарплату — йшов у магазин по горілку та вино. А потім пригощав друзів.
Юрій Крєшков 13 років працював електрослюсарем у Чорнобилі.
— У 30-кілометровій зоні біля Прип"яті в будинках стояла радіоапаратура, яка щогодини сигналила про рівень радіації. Я стежив, аби вона не давала збоїв. Працювали у камуфляжах, спочатку із пов"язками, потім без них. На пенсію мене відправили в 51 рік. Але отримую лише 934 гривні, — розповідає він.
Юрій Васильович бере з полиці дві пляшки з-під німецького пива. Показує на етикетках оголених дівчат.
— Бачу на вулиці: сидять на лавці двоє хлопців — пиво п"ють. Роздивляються етикетки й регочуть. Я стою і чекаю, щоб забрати пляшки. У дівчат на етикетках були приклеєні труси й бюстгальтери, — сміється. — А хлопці їх віддерли.
Збирає чоловік переважно порожні пляшки. Однак має півтора десятка повних. Показує лікер "Бенедектин" 20-річної витримки. Із відкоркованої "Мартіні" наливає в келих.
— Це я тримаю для дівчат, — пояснює і йде на кухню по цукерки.
Каже, має улюблену пляшку — у формі жіночих ніг.
— Бачите, попочка яка, — гладить випуклу частину пляшки. — Ще люблю Кутузова на коктебельському коньяку, із випуклим погруддям. Повна пляшка коштує тисячу гривень. А порожню я купив за 10 на пташиному базарі. Хотів дешевше, але хлопець не уступав.
Раз узимку ночував під дверима
У другій кімнаті в помешканні лежать пляшки у картонних коробках. Їх колекціонер не показує.
— Я там давно не прибирав, — пояснює він. — Жінки в мене немає. Відтоді як розлучився, шукаю свою половину.
У 31 рік Юрій Крєшков одружився з інженером Надією. Прожили разом чотири роки.
— Я їздив у командировки по Радянському Союзі. Після роботи з колегами випивали, —розповідає. — Надя пригрозила, що поскаржиться моєму начальникові. І таки пожалілася. Я подав на розлучення. Та й Надя була не проти, — махає рукою.
— Після розлучення все одно до неї ходив. Карнизи у квартирі прибивав, — згадує. — П"яного мене не пускала. Раз узимку ночував під дверима. А потім Надя почала водити хлопців. З одним я навіть трохи поштовхався.
Від шлюбу Юрій має 33-річну доньку Олену. Вона здобула фах кухаря, а згодом — ще й менеджера. Нині доглядає вдома 3-річну доньку Ксенію.
— Зять В"ячеслав — толковий хлопець. Не курить, не п"є, працює програмістом, — хвалить Юрій Крєшков.
Після розлучення Юрій Васильович оселився в матері. Він показує її фотокартку: гарна сива жінка стоїть біля стелажа із пляшками. Каже, вона раділа, коли він став колекціонером. Говорила: аби лиш не пив. Сім років тому мати померла.
— Ще маю брата, але ми не розмовляємо, — зізнається господар. — Колись разом купили квартиру. Але брат оженився і вигнав мене з дому.
Крім пляшок, чоловік зібрав 200 попільничок. Їх він колекціонує упродовж 22 років.
— Кинув палити, бо кашель мучив. І почав збирати, — пояснює. — Хочу віддати їх у сигаретний магазин "Давідов". Може, виставлять у вітрині. А пляшки відвезу в Москву. Запропоную їх послу Вікторові Черномирдіну. Хай виставлять їх у Музеї російської горілки.
1942, 3 червня — Юрій Крєшков народився в м. Чкалов (тепер Оренбург) у Росії в сім"ї військового
1960 — закінчив школу N40 у Києві
1965 — налаштовує радіоапаратуру в Інституті радіоелектроніки в Києві
1973 — одружився з киянкою Надією
1974 — народилася донька Олена; за 3 роки розлучився з дружиною
1969–1980 — регулювальник радіоапаратури на київському заводі ім. Корольова
1984 — почав колекціонувати пляшки; за рік — попільнички
1987–2000 — електрослюсар на атомній станції в Чорнобилі
1993 — вийшов на пенсію
2004 — народилася онука Ксенія
2 
1
Коментарі